У 2026 році Володимир Гройсман залишається в Україні. Він базується переважно у Вінниці, де з березня 2022 року очолює Міжрегіональний координаційний гуманітарний штаб. Ця структура не просто координує волонтерські потоки — вона стала системним тиловим механізмом, який щомісяця доставляє на передову тисячі FPV-дронів, десятки автомобілів, комплекси радіоелектронної боротьби, паливозаправники та мобільні лазні. Гройсман особисто перевіряє вантажі на складах, зустрічає військових і публікує детальні звіти у соціальних мережах. Він не виїхав за кордон, не зник у тіні після поразки на виборах 2019 року і не обмежився символічними заявами. Натомість переклав багаторічний досвід державного управління у практичну, вимірювану допомогу тим, хто захищає країну.
Цей перехід став логічним продовженням його шляху. Після років у високих кабінетах — від посади мера Вінниці до прем’єр-міністра — війна змусила багатьох колишніх очільників шукати нову форму служіння. Для Гройсмана нею стала саме гуманітарна логістика. Штаб працює у трьох напрямках: пряма підтримка підрозділів Збройних сил України, допомога дітям військових та внутрішньо переміщеним особам, а також сприяння економічній стійкості подільських громад. Кожна партія техніки має конкретну адресу на фронті, підтверджену фото- та відеозвітами.
Від парламентських трибун до складських ангарів
Після відставки 2019 року та невдалого старту партії «Українська стратегія Гройсмана» на парламентських виборах колишній прем’єр не зник повністю з публічного поля. На місцевих виборах 2020 року його політична сила здобула переконливу більшість у Вінницькій міській та обласній радах. Союзники — Сергій Моргунов на посаді мера та Вячеслав Соколовий на чолі обласної ради — зберегли сильні позиції в регіоні. Проте повномасштабне вторгнення 2022 року поставило на паузу активну партійну діяльність. Гройсман зосередився на іншому: створення Міжрегіонального координаційного гуманітарного штабу стало відповіддю на заклик часу.
Штаб виник за ініціативи вінницьких очільників і швидко розгорнув роботу. Уже в перші місяці війни він об’єднав зусилля місцевого самоврядування, бізнесу та волонтерів. Гройсман, маючи досвід координації антикризових штабів ще з 2014 року, взяв на себе роль організатора логістичних ланцюгів. Сьогодні це не разові акції, а системна робота: від закупівлі та збирання дронів до доставки їх у конкретні бригади на східному та південному напрямках.
Особиста участь Гройсмана в процесі відрізняє штаб від багатьох інших ініціатив. Він не просто підписує звіти — перевіряє вантажі у ангарах, спілкується з бійцями, які приїжджають за технікою. Такий підхід створює довіру і серед донорів, і серед військових. У 2025 році штаб передав понад 14 тисяч FPV-дронів, понад 120 автомобілів, ретранслятори, тепловізори та інше обладнання. У 2026 році робота не сповільнилася: лише в лютому передали 120 авто, мобільні лазні, багі та близько 100 буржуйок для обігріву окопів. Кожна така поставка — це не просто цифра, а реальна можливість для підрозділу виконати бойове завдання або зберегти життя.
Зовнішність і ритм нового життя
Війна та нова роль помітно вплинули на зовнішність Гройсмана. Він скинув близько 20 кілограмів завдяки силі волі, збалансованому харчуванню та фізичній активності. Діловий костюм та біла сорочка поступилися місцем джинсам, пуловерам, вітрівкам, темним футболкам і спортивному взуттю. З’явилася невелика сива борода. Ці зміни — не просто модний тренд. Вони символізують відмову від старого іміджу людини з високих кабінетів на користь більш приземленого, витривалого образу людини, яка щодня має справу з реальними потребами фронту.
Родинне життя також зазнало випробувань. У січні 2025 року пішов з життя батько Гройсмана — Борис Ісакович, підприємець і багаторічний депутат Вінницької міської ради. Володимир опублікував зворушливий пост-подяку, назвавши батька «моїм другом». Дружина Олена та наймолодший син Давид залишаються у Вінниці. Старші доньки — Христина та Юлія — живуть за кордоном, але родинні зв’язки міцні. Гройсман рідко детально розповідає про приватне, проте у постах відчувається, що сім’я залишається джерелом внутрішньої опори.
Символічні кроки єдності
21 червня 2026 року Гройсман повернув Польщі Лицарський хрест Ордена Заслуг Республіки Польща, отриманий ще 2011 року на посаді мера Вінниці за розвиток міжрегіональної співпраці. У своєму повідомленні він наголосив: «Я повертаю орден на знак солідарності з Україною та Президентом Зеленським. Не з образою на польський народ, а з глибокою повагою до нього та вдячністю за всі роки підтримки, за мільйони поляків, які відкрили серця і домівки для наших людей після 24 лютого».
Цей крок став відповіддю на напругу у польсько-українських відносинах, спричинену історичними дискусіями. Гройсман чітко окреслив пріоритети: справжній ворог — Росія, а Україна та Польща залишаються стратегічними союзниками, чия безпека нерозривно пов’язана. Він підкреслив, що розбіжності щодо минулого не повинні переважати над необхідністю спільної боротьби сьогодні. Така позиція резонує з настроями багатьох українців, які цінують польську допомогу, але не готові жертвувати національною гідністю.
Російський «розшук» як маркер
У 2024 році Росія оголосила Гройсмана у розшук за статтею про «застосування заборонених засобів і методів ведення війни», а Басманний суд Москви заочно арештував його разом з іншими українськими діячами. Гройсман відреагував іронічно та жорстко: він чекає зустрічі з Путіним та іншими російськими злочинцями у Гаазі, де вони відповідатимуть за вбивства, тортури та викрадення українських дітей. Цей «розшук» для нього — не загроза, а підтвердження того, що його діяльність на користь України помічена ворогом.
Практичні кейси: як працює штаб Гройсмана на фронті
Кейс 1. FPV-дрони — точність, що рятує життя. У 2025 році штаб передав понад 14 000 FPV-дронів. Кожен дрон проходить перевірку, комплектується та отримує конкретну адресу на передовій. Бійці використовують їх для знищення ворожої техніки та позицій на відстані, мінімізуючи ризики для особового складу. У 2026 році щомісячні партії продовжують надходити — сотні одиниць щомісяця.
Кейс 2. Автомобілі та мобільна логістика. Понад 120 авто у 2025 році та чергові партії у 2026-му (включно з 30 позашляховиками в серпні 2025 та 2 мікроавтобусами в червні 2026) дозволили підрозділам ЗСУ та Нацгвардії оперативно переміщувати особовий склад, боєприпаси та поранених. Машини передають різним бригадам на східному напрямку.
Кейс 3. Побут і обігрів окопів. У лютому 2026 року штаб доставив мобільні лазні, багі та близько 100 буржуйок для обігріву траншей. Ці «дрібниці» критично важливі для збереження боєздатності взимку та в міжсезоння.
Кейс 4. Платформа My Help для ветеранів. Штаб запустив спеціальну платформу, яка допомагає ветеранам та їхнім сім’ям з реабілітацією, юридичною підтримкою та адаптацією. Це продовження турботи про тих, хто повертається з фронту.
Кожен кейс — це не просто передана техніка. Це результат координації десятків громад Поділля, бізнесу та приватних донорів. Гройсман неодноразово підкреслює: штаб функціонує на період воєнного стану саме для того, щоб об’єднувати зусилля і не допускати дублювання чи хаосу в допомозі.
Міжнародний вимір і публічна присутність
Попри фокус на гуманітарній роботі, Гройсман не відмовився від міжнародної активності. Він бере участь у зустрічах у Вінниці та Києві, виступає на конференціях Ялтинської європейської стратегії (YES) та Київського форуму безпеки. Дає інтерв’ю закордонним ЗМІ, розповідаючи про реалії війни та потреби України. Його присутність на таких майданчиках — це продовження дипломатичної роботи, яку він вів ще на посаді прем’єра.
Соціальні мережі стали основним каналом комунікації з суспільством. На Facebook та Instagram Гройсман регулярно публікує звіти, фото зі складів, подяки бійцям і донорам. Ця відкритість створює ефект присутності: люди бачать, що їхні внески не зникають у чорній дірі, а перетворюються на конкретну допомогу.
Нюанси та ширший контекст
Досвід Гройсмана як колишнього голови уряду дає йому унікальну перспективу. Він розуміє, як працюють державні механізми, де є прогалини в координації та як ефективно використовувати ресурси. У воєнний час ці навички виявилися не менш цінними, ніж у мирний. Багато хто з колишніх політиків обрав або еміграцію, або гучну опозиційність. Гройсман обрав третій шлях — тиху, але системну роботу в тилу.
Вінницький регіон став для нього опорою. Тут збереглася сильна команда однодумців, тут глибоке коріння та підтримка громади. Водночас штаб не замикається лише на Поділлі — допомога йде на всі напрямки фронту. Це приклад того, як локальна ініціатива переростає у загальнонаціональний ресурс.
Для новачків у темі важливо розуміти: FPV-дрони — це не просто «іграшки». Це високоточна зброя, яка дозволяє вражати цілі на відстані кількох кілометрів з мінімальними втратами для оператора. Автомобілі — не просто транспорт, а можливість швидко евакуювати поранених або доставити боєкомплект під обстрілом. Буржуйки та лазні — це про збереження здоров’я та морального стану бійців у найскладніших умовах.
Для просунутих читачів цікаво простежити еволюцію ролі колишніх державних діячів у воєнний період. Гройсман демонструє модель, де політичний капітал конвертується у практичний результат без спроб гучного повернення у велику політику. Чи повернеться він до активної політичної діяльності після війни — питання відкрите. Поки що його вибір очевидний: фронт потребує дронів, машин та координації більше, ніж чергових заяв.
Робота штабу триває щодня. Нові партії техніки формуються, вантажі вирушають на схід, а звіти з’являються у відкритих джерелах. Гройсман залишається частиною цієї живої системи — не як символ минулого, а як активний учасник сьогодення, який обрав шлях конкретної, вимірюваної допомоги.