Масивні труби ТЕС, що здіймаються над горизонтом як промислові гіганти, довгі роки забезпечували Україну електрикою, пульсуючи серцевою ритмом енергосистеми. На початок 2026 року з класичних 15 великих теплових електростанцій під контролем України стабільно працюють лише чотири – Бурштинська, Ладижинська, Криворізька та Придніпровська, з сумарною встановленою потужністю близько 9,4 ГВт з довоєнних 27,7 ГВт. Решта або зруйновані російськими ударами, або стоять на окупованих землях, перетворившись на примари минулої могутності. Ця драматична трансформація не просто цифри – це виклик для всієї країни, де теплова генерація колись давала чверть усієї електрики.
Але цифри оживають, коли згадуєш, як ці станції тримали світло в домах мільйонів. Взяти хоча б Бурштинську на Прикарпатті: її блоки на 2400 МВт не лише годують Західну Україну, а й експортують енергію до Європи через “острів Бурштин”. Сьогодні, попри пошкодження від дронів 2024–2025 років, вона частково відновлена й дає надію. Подібно Ладижинська на Вінниччині виживає в тіні війни, забезпечуючи стабільні 1800 МВт. Ці виживальники – як бійці на передовій енергетики.
Історія ТЕС: від повоєнного буму до енергетичного хребта
Перші ТЕС в Україні зародилися в 1930-х, але справжній розквіт припав на 1950–1970-ті, коли радянська індустрія будувала гіганти на вугіллі Донбасу. Зміївська ТЕС запустили 1960-го, а Запорізька – у 1970-х, аби живити заводи “Запоріжсталі” та криворізькі металурги. До незалежності мережа налічувала понад 20 об’єктів, з піковою потужністю 30 ГВт.
У 1990-х економічний спад призвів до зносу: понад 60% обладнання перевищило 200 тисяч годин роботи. Та попри все, ТЕС тримали 35–40% генерації. Реструктуризація 2010-х розділила активи на компанії – Центренерго, ДТЕК, Західенерго, Дніпроенерго. Кожна мала свою долю: ДТЕК інвестував у модернізацію, Центренерго боровся з боргами. До 2022-го теплові станції генерували 23,5% електроенергії, компенсуючи маневреністю АЕС.
Цей спадок – не просто бетон і турбіни, а інженерне диво, де пари високого тиску крутять генератори на 3000 обертів за хвилину, перетворюючи вугілля на струм. Але війна переписала історію грубою рукою.
Повний список ТЕС України: потужності, регіони та долі
Щоб розібратися в масштабах, ось огляд усіх ключових ТЕС – від гігантів до менших. Дані базуються на офіційних звітах і моніторингу станом на березень 2026-го. Перед таблицею варто наголосити: статус “діюча” означає контроль України та часткову генерацію, бо повне навантаження рідкість через дефіцит вугілля та ремонти.
| Назва ТЕС | Власник | Регіон | Потужність, МВт | Статус 2026 |
|---|---|---|---|---|
| Бурштинська | Західенерго | Івано-Франківська | 2400 | Діюча частково |
| Ладижинська | Західенерго | Вінницька | 1800 | Діюча |
| Криворізька | ДТЕК (раніше Дніпроенерго) | Дніпропетровська | 2820 | Діюча частково |
| Придніпровська | ДТЕК | Дніпропетровська | 2400 | Діюча частково |
| Добротвірська | Західенерго | Львівська | 600 | Діюча частково |
| Зміївська | Центренерго | Харківська | 2175 | Зруйнована (2024) |
| Трипільська | Центренерго | Київська | 1800 | Зруйнована |
| Курахівська | ДТЕК | Донецька | 1460 | Зруйнована |
| Запорізька | ДТЕК | Запорізька | 3600 | Окупована |
| Вуглегірська | Центренерго | Донецька | 3600 | Окупована/зруйнована |
| Старобешівська | ДТЕК | Донецька | 2275 | Окупована |
| Луганська | ДТЕК | Луганська | 1450 | Окупована |
| Зуївська | ДТЕК | Донецька | 1270 | Окупована |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, engage.org.ua. Таблиця показує втрати – з 14 ГВт довоєнної потужності під контролем лишилося менше половини. Після огляду помітно, як східні гіганти пішли в тінь, а західні тримають фронт.
Які ТЕС реально генерують електрику сьогодні
У лютому 2026-го теплова генерація – це лише 5–6 активних блоків, як повідомляє Ukrenergo. Бурштинська видає до 1500 МВт, Ладижинська – повні 1800 МВт у пікові години. Криворізька, попри ризики від близькості фронту, крутить турбіни на 2000+ МВт, годуючи промисловість. Придніпровська та Добротвірська додають маневреності, але дефіцит вугілля (лише 36% від норми на складах) стримує.
- Бурштинська: Експортний хаб, пережила 10+ ударів, відновлена за рахунок імпорту турбін.
- Ладижинська: Стабільна, працює на газі-вугіллі, забезпечує Вінницю та область.
- Криворізька: Ключ для Запоріжжя-Дніпро, модернізована ДТЕК у 2020-х.
- Придніпровська: Біля Дніпра, фокус на локальну мережу.
Ці станції не просто виживають – вони адаптувалися, перейшовши частково на біовугілля та газ. Без них енергосистема б колапсувала, адже АЕС не маневрують.
Цікава статистика ТЕС України
Довоєнна генерація ТЕС – 23,5% від загальної (близько 50 млрд кВт·год щорічно). Зараз – менше 10%, але в пікові морозні ночі вони рятують від бл blackout’ів. Факт: одна ТЕС на 1000 МВт спалює 3000 т вугілля на добу, еквівалент 10 потягів! Втрати від війни: 80% потужностей ТЕС пошкоджено чи втрачено (uk.wikipedia.org).
Вплив війни: руйнування, що змінили все
З 2022-го російські ракети та дрони вдарили по 70% теплової генерації. Зміївська згоріла в березні 2024-го, Трипільська – у серпні 2022-го, Курахівська розбомблена 2024-го. Окуповані Запорізька, Старобешівська постачають ворогу? Ні, стоять через брак палива. Результат: дефіцит 12–15 ГВт, графіки відключень і рекордний імпорт з ЄС.
Та українці не здаються – ДТЕК відновив 16 блоків, імпортує вугілля з ПАР та Колумбії. Війна прискорила декарбонізацію: ТЕС переходять на біомасу, зменшуючи викиди CO2 на 20%. Це болісна, але героїчна трансформація.
Власники ТЕС: хто тримає ключі від енергії
ДТЕК (Рінат Ахметов) контролює найбільше – Криворізьку, Придніпровську, частку окупованих. Західенерго – Бурштинську, Ладижинську, фокус на Заході. Центренерго (державне) втратило Зміївську й Трипільську, лишилося з руїнами. Раніше Східенерго та Донбасенерго розпорошені окупацією.
- ДТЕК: 40% довоєнної потужності, інвестує €500 млн у ремонти.
- Західенерго: “Острів Бурштин” – 5 ГВт експорту.
- Центренерго: Потребує держпідтримки для відбудови.
Ця структура робить систему вразливою, але й мотивує до приватизації та зелених інвестицій. Власники як генерали на полі бою – ризикують усім заради світла.
Екологія ТЕС: тінь за потужністю
ТЕС – це не лише струм, а й смог над горизонтом: 40% викидів SO2, 30% NOx в Україні. Бурштинська скидає золу в поля, Криворізька забруднює Дніпро. Війна посилила: без фільтрів викиди зросли на 15%. Та модернізація йде – нові скрабери на Ладижинській зменшили кислотні дощі.
Перехід на біовугілля (ДТЕК тестує з 2025-го) обіцяє чистіший дим, а водневі пілоти – майбутнє. Екологія не розкіш, а необхідність для Європи, куди йде наш експорт.
Майбутнє ТЕС: від вугілля до гібридів
До 2030-го ТЕС скоротять до 10% генерації, за планом ЕСКО. Плани: €1 млрд від ЄС на обладнання з виведених європейських станцій (6 ТЕЦ/ТЕС). ДТЕК будує ТЕС на біомасі, Західенерго – газові турбіни. Гібриди з сонцем-вітром + акумулятори – тренд, що врятує мережу.
Уявіть ТЕС як фенікса: з попелу руйнувань постане гнучка, зелена сила. Зимa 2026-го показала – без них темрява, але з модернізацією сяйво повернеться яскравіше. Ці станції еволюціонують, як Україна сама – стійкі, винахідливі, готові до нового дня.