З 29 жовтня до 4 листопада російські війська щонайменше сім разів атакували Ізюм. Один удар став найбільшим від початку повномасштабного вторгнення. За цей період загинули шестеро людей, ще 56 зазнали поранень. Пошкоджено понад півтори сотні будинків та високовольтні лінії. Місто повністю знеструмили.
Хронологія ударів і руйнування
Щоденні обстріли тривають з кінця червня. Заступник міського голови Володимир Мацокін зазначив, що удари 2 листопада стали однією з найбільших атак з початку війни.
«Атаки на Ізюмську громаду відбуваються не тільки КАБами, хоча КАБи — це найбільш жорстока, певно, і найбільш руйнівна сила, яку ворог застосовує. Але це можуть бути й ударні БпЛА, можуть бути й РСЗВ. Якщо порівнювати, я б сказав, що за останній тиждень інтенсивність таких атак і наслідки для громади стали більшими», — розповів він.
Громаду атакують майже щодня, інколи кілька разів. Раніше удари були ввечері чи вночі. Масований удар 2 листопада стався на початку робочого дня.
29 жовтня пошкодили понад 30 приватних домоволодінь, гараж і частково зруйнували адміністративну будівлю. Після ранкової атаки 2 листопада зафіксували пошкодження 14 багатоквартирних і 97 приватних будинків. Ще 10 постраждали від наступної атаки того дня.
До ліквідації наслідків долучилися комунальники з Балаклійської, Донецької, Савинської та Борівської громад. Вони закрили вибиті вікна, щоб захистити квартири від холоду й опадів.
«Наша громада також знає, що таке обстріли, пошкоджене житло й потреба відновлювати те, що зруйнувала війна. Тому вважаємо цілком природним підтримувати сусідів у складний час», — повідомили в Донецькій громаді.
29 жовтня авіабомба влучила в п’ятиповерхову будівлю. Загинули п’ятеро працівниць Харківського обласного центру контролю та профілактики хвороб. Ще 14 людей зазнали поранень. 31 жовтня оголосили день жалоби.
1 листопада місто тричі атакували керованими авіабомбами. Чотирьом людям надали медичну допомогу. Ще одна людина поранена від удару, попередньо, з РСЗВ. Пошкодили житлові будинки, об’єкти комунальних підприємств, техніку, електричні та газові мережі.
2 листопада загинув 44-річний чоловік. Медичної допомоги потребували 34 людини: 26 дістали поранення, восьмеро — гостру реакцію на стрес. Серед поранених — дівчата 10 і 14 років, серед тих, хто зазнав стресу, — 11-річний хлопчик. Через лікарні пройшла 21 людина: четверо залишилися в стаціонарі, одна — у тяжкому стані. Решту доправили до Харкова.
Уранці 2 листопада Ізюм повністю знеструмили через пошкодження високовольтних ліній. До вечора без електрики лишалися центральна та південна частини. Відновити постачання вдалося 3 листопада близько 20-ї години. Нова атака о 17:40 ускладнила ремонт.
«Налаштованість служб була до вечора дати електрику всім споживачам. Але о 17:40 відбулася ще одна атака. Також там є ушкодження електромереж, і це ускладнює роботу “Харківобленерго”», — прокоментував Мацокін.
Станом на 4 листопада світло та газопостачання відновили. Через знеструмлення виникали перебої зі зв’язком та інтернетом.
Свідчення мешканки та ситуація з евакуацією
Місцева жителька Наталія Кисельова пережила атаку 2 листопада на роботі. Разом із колегами спустилася до підвалу. Під час обстрілу одній зі співробітниць зателефонував син.
«Це 11-річний хлопець, який почав кричати в телефонну слухавку: “Мамочко, я дуже злякався”. Плаче, кричить. Дитина перебувала сама під час онлайн-навчання. Він кричить: “Я нічого не розумію, але в нас немає вікон, у нас вибиті двері”. Ви б бачили обличчя цієї жінки, яка сама стоїть у підвалі, чує вибухи — і цей дзвінок дитини. Жахливо на це дивитися. Як тільки обстріли закінчилися, ця жінка побігла додому, щоб визначитися, що сталося», — згадує Кисельова.
Через знеструмлення вона з сином понад добу були без світла та зв’язку. Регулярні удари не дають дитині навчатися навіть дистанційно.
«Відсутнє світло, зникає інтернет — навчання не відбувається. Дитина майже постійно останнім часом повинна опрацьовувати матеріал сама», — розповідає вона.
Попри обстріли люди виходять на роботу. «Люди попри все виходять на роботу невиспані, з постійним страхом, що кожної миті може щось прилетіти. Ми навіть деколи забуваємо: начебто обстріл був учора, а вже не розуміємо — це вчора чи позавчора. Настільки організм постійно перебуває у стресовій ситуації, що важко порівняти, коли було спокійно, а коли були обстріли», — говорить Кисельова.
Вона розглядає можливість тимчасово залишити місто з сином. Стежить за офіційними повідомленнями та оцінює ризики.
Станом на вересень в Ізюмі лишалися 20 тисяч жителів. Люди виїжджають добровільно. Обов’язкову евакуацію оголосили лише для родин з дітьми в селі Синичиному.
Звернення з проханням допомогти виїхати надходять постійно, але різкого зростання немає. На рішення впливають посилення атак і побоювання щодо зими: перебоїв з опаленням, електрикою та водою.
«Я не можу сказати, що [евакуація] є надзвичайно інтенсивною, але вона поступово йде, дійсно люди виїжджають», — говорить Мацокін.
Евакуйованих доправляють до Харкова. У транзитному центрі надають тимчасове місце, харчування, допомагають оформити заявки на допомогу та визначитися з подальшим переїздом. Можуть запропонувати місця в безпечніших регіонах. Представники громади підтримують зв’язок з евакуйованими.