У вересні 2022 року Сили оборони звільнили понад 11 тисяч квадратних кілометрів Харківщини. Цей наступ досі називають найуспішнішою наступальною операцією війни. Плани були скромнішими. Військові мали дійти до Ізюма, звільнити п’ять-шість тисяч квадратних кілометрів і близько сотні населених пунктів. Вийшло втричі більше.
Напрямок тоді вважали відволікаючим. Резервів на нього не передбачали. Боєприпасів було близько третини від потреби. Через чотири роки учасники зібралися на дискусійній панелі, щоб згадати хід подій і порівняти їх із нинішньою війною. Про це повідомило джерело.
У розмові взяли участь Олександр Сирський, головнокомандувач ЗСУ у 2024–2026 роках. На момент операції він командував Сухопутними військами і запропонував президентові цей напрямок. Також говорили Анатолій Баргилевич, тодішній начальник штабу оперативно-стратегічного угруповання, і Олександр Фацевич, заступник голови Національної поліції. На фронті він з 2014 року, а під час операції був заступником командувача угруповання «Хортиця». До панелі долучилися міський голова Харкова Ігор Терехов та Ігор Ліскі.
Напрямок, який не чекали
На початку серпня 2022-го основні зусилля Збройних сил були на Херсонщині. Наступ там уже тривав місяць і йшов із затримками. «Мене викликав на зв’язок Президент України і запропонував підготувати наступальну операцію в районі Горлівки тими силами, які в нас — у “Хортиці” — були. А в нас їх і не було особливо», — розповів Олександр Сирський. Тоді Сили оборони вели стримувальні бої на Бахмутському, Сіверському й Авдіївському напрямках.
Сирський запропонував інший варіант. Ударити там, де прогнозований успіх був вищим. Розрахунки вказали на Харківщину, район Балаклії. Противник наступу там не очікував. Біля Ізюма стояли 12 батальйонних тактичних груп. У Бєлгородській області було ще 11.
Ударне угруповання склали три бригади. Це 92 механізована, 25 повітрянодесантна й 80 десантно-штурмова. На зосередження й підготовку пішов місяць. Батальйони були розкидані по різних ділянках фронту. Для підтримки залучили частини ГУР, ТрО, НГУ та Національної поліції.
Коли 29 серпня війська передислокували, наступати було нічим. Артилерія тоді давала до 80 % усього ураження. Снарядів бракувало так, що на 12–15 пострілів противника можна було відповісти одним. Президент доручив знайти боєприпаси тодішньому віцепрем’єру й міністру інфраструктури Олександру Кубракову.
Місцевість під Балаклією давала лише два-три шляхи для висування. «Протягом місяця-півтора вкладали шляхи вночі, розміновували міна за міною, день за днем, щоб війська безпосередньо висунулися до переднього краю», — розповів Анатолій Баргилевич.
Другою умовою була повна таємність. До підготовки допустили п’ятьох офіцерів і генералів. Командири отримували чітке завдання лише під час висування. «Вони знали, що будуть проводити якісь наступальні дії, готувалися, але чітке завдання отримували, коли висувались у район», — пояснив Сирський.
Третім елементом стала свобода дій на місці. «Командирам була дана воля: після того як прорвали передній край противника, максимально просуватися вперед і виконувати бойові завдання», — сказав Баргилевич.
У перший день оборону прорвали і просунулися на 15 кілометрів. У другий додали ще 29. На п’ятий день оточили Ізюм. Баргилевич назвав ці дні колосальним успіхом. Це єдина операція, яка почалася рано-вранці й завершилася через три-п’ять днів рівно о 20-й годині.
У наступі брали участь усі елементи Сил оборони. Серед них були Тероборона, Нацгвардія, СБУ та поліція. Одним з епізодів стало захоплення 65-го арсеналу в Балаклії. Ворогові не дали його підірвати.
Поліцейські підрозділи брали участь у самому звільненні. «Завданням було перемістити в угруповання поліцейські підрозділи, які можуть виконувати завдання не тільки з відновлення правопорядку, а безпосередньо ще й брати участь у звільненні населених пунктів», — розповів Олександр Фацевич. Бригади обходили села. Поліція разом із Нацгвардією та СБУ зачищала будинок за будинком. Штурмові завдання виконували і під час звільнення Вербівки. Артилерії й важкої техніки в поліцейських тоді не було.
Далі почався другий етап. Це фільтрація, пошук колаборантів і відновлення роботи адміністрацій. «Ніхто не любить про них казати, але це правда», — зауважив Фацевич. Результат перевершив очікування. Кількість звільнених населених пунктів зростала швидше за плани. Довелося залучати додаткові батальйони.
Що змінилось на фронті й у містах
«Ми дуже часто під тиском драматичних подій навіть недооцінюємо, наскільки це важлива операція», — сказав Ігор Ліскі. За його словами, Гостомель дав Україні шанс. Азовсталь виграла час. Харківський наступ змінив війну ментально. «Тільки під час Харківської операції ми позбулися комплексу меншовартості. Уперше заговорили на міжнародній арені, що Україна може не тільки не програти, а може виграти. Ціла нація, яку 300 років знищували, раптом позбувається цього комплексу», — сказав Ліскі.
Досвід потім повторювали щороку. Зокрема в Курській операції 2024-го. Принципи лишилися ті самі. Просування на бронетехніці, обхід опорних пунктів і рух углиб. Противник перекинув на той напрямок морську піхоту й повітрянодесантні частини. Це майже 70 тисяч особового складу.
«Абсолютна тиша в засобах масової інформації», — назвав Сирський незмінну умову. Останню таку операцію провели у 2026 році на Олександрівському напрямку. Наступали з 29 січня. Президента переконали не висвітлювати це в ЗМІ. «Зрозуміло, ми робимо поправку на технологізацію, на те, що дрони фактично диктують і контролюють обстановку і на землі, і в повітрі. Але основний принцип залишається», — додав Сирський.
«З розвитком технологій і засобів ураження грані стерлися, передній край фактично стертий. Противник, як і ми, може завдавати ударів практично по всій території», — сказав Баргилевич. Це змінило роль міст. Харків пройшов усю еволюцію російської зброї. Спочатку артилерія, «іскандери» і КАБи. Потім шахеди, реактивні шахеди й «бандеролі». Далі з’явилися оптоволоконні дрони.
Місто разом із військовими й інженерами розробило установки протидії. Вони закривають певну частину Харкова. У день дискусії в місті були два прильоти. Це вже FPV-дрони на радіоканалі. Півтора року тому в Харкові створили ситуаційний центр. Там бачать онлайн, що і в який район летить. Час виявлення влучання скоротився з п’яти хвилин до лічених секунд.
За чотири роки повномасштабного вторгнення в Харкові пошкодили або зруйнували 14 тисяч будинків. З них 10 тисяч житлових. 160 тисяч мешканців залишилися без даху над головою, каже міський голова.
Змінилася й робота поліції. Ключове завдання на прифронтових територіях тепер евакуація. «Під час евакуації ми втрачаємо і цивільних, яких вивозимо, і дітей, і поліцейських — усіх учасників групи евакуації», — сказав Фацевич. Щодо дітей ухвалено рішення про примусову евакуацію. Воно працює як мотиватор для родин. Але не завжди. Нещодавно в Дружківку повернулися родини з дітьми. Вони проїхали низку блокпостів і ховали дітей від поліції. «Ми знайшли їх у сараї, голодними».
Головним питанням захисту цивільних Сирський назвав організацію ППО. Ситуація з ракетами від партнерів для Patriot складна. Єдиний вихід — власний антибалістичний комплекс. «Створення вітчизняної ракети для боротьби з ворожими літаками і крилатими ракетами вже на завершальній стадії. Питання буквально місяця-двох, уже йдуть останні випробування», — сказав він.
Наступний крок — реактивні дрони. Закупівля легкомоторної авіації для боротьби з ними затримується. Міноборони рішення ухвалило, і процес зрушив. Потрібні також велика кількість ПЗРК і модернізація звичайних засобів ураження. ПЗРК залишаються відносно дешевим способом боротьби з дронами.
Ліскі назвав балістику головним козирем Путіна. «Поки ми цей козир не виймемо, у них зберігатиметься ідея, що можуть дотиснути». Сирський підтвердив, що роботи зі створення балістичної ракети ведуться. Це питання ресурсу і фінансів.
Окремо він згадав розробку, яка може повернути на поле бою бронетехніку. За його оцінкою, у змаганні засобів нападу й захисту зараз перемагають дрони. Обидві сторони працюють над комплексами активного захисту. Останні українські розробки показали результат. Від 60 до 80 відсотків FPV-дронів збивали засобами активного захисту бронетехніки. «Коли ці заходи будуть доведені до повного вдосконалення, тоді питання використання бронетехніки знову стане актуальним і зміняться темпи наступу», — сказав генерал.
Щодо роботизації Сирський прогнозує насичення військ різними типами НРК. Серед них і гуманоїдні. В піхоти можуть з’явитися екзоскелети. Людину це не замінить. У 90-х американці прогнозували, що до 2020 року 70 % їхньої бойової авіації буде безпілотною. Вона й досі пілотована. Штучний інтелект уже використовують у зброї і в плануванні операцій. «Задача — не втратити контроль над ним».
«Наприкінці 25-го і на початку 26 року всі представники Збройних сил країн-партнерів, у тому числі Британія, Франція, інші країни, визнали, що їм треба в нас вчитися вже», — сказав Сирський. Раніше вони навчали українських військових. Тепер приїжджають вивчати наш досвід. Співпраця стала прагматичнішою, додав Баргилевич. Раніше вона орієнтувалася на кількісні показники. Тепер на якісні.
Фацевич звернув увагу на інший рівень обміну. Стратегічний і оперативний уже йдуть. Найцінніший лишається поза увагою. Це тактичний. «У кожного комбата є технологічна і вибухотехнічна лабораторія, де вдосконалюють дрони під конкретний напрямок, під конкретну задачу. Там сидять дуже розумні люди — програмісти, техніки». Звідти виробники отримують зворотний зв’язок і швидко доопрацьовують засоби. «Чому ми вдосконалюємося більше, ніж партнери з НАТО? Тому що є така взаємодія. Але чи розуміють це партнери — думаю, поки що ні», — сказав він.
Ліскі підсумував, що світ проходить великі зміни. Україна опинилася в епіцентрі. «Я впевнений, що має народитися інша історія, в якій Збройні сили України будуть основою. Позбувшись комплексу меншовартості, ми маємо задавати нову рамку. Ми дуже часто цього не усвідомлюємо — і маємо дорости до того, щоб формувати цю нову архітектуру», — сказав він.