На руці два добре ограновані діаманти можуть виглядати однаково, навіть якщо один сформувався в землі, а другий виростили в лабораторії. Вони мають ту саму твердість за шкалою Мооса, однаково добре проводять тепло та подібно заломлюють світло. Тому колір, блиск або прозорість не показують походження каменю.
Звичайна каблучка з штучним діамантом не видає себе особливим відтінком чи слабшим блиском. Побутовий термотестер теж не дасть точної відповіді, оскільки обидва типи каменів мають високу теплопровідність. Прилад підтвердить, що перед ним діамант, але не встановить, де він виріс.
Що саме називають лабораторним діамантом
Лабораторний діамант складається з вуглецю та має кристалічну структуру природного каменю. Це не фіаніт і не муасаніт, які лише схожі на діамант зовні. Різниця полягає у способі формування кристала.
Метод HPHT відтворює високий тиск і температуру, подібні до умов у надрах землі. За методом CVD атоми вуглецю осідають на тонкій алмазній пластині шар за шаром. Після вирощування обидва кристали ограновують, полірують і встановлюють в оправу за тими самими ювелірними правилами.
Чому домашні перевірки не працюють
В інтернеті радять подихати на камінь, опустити його у воду або спробувати прочитати текст крізь грань. Такі досліди інколи допомагають помітити дешеву імітацію, проте не розділяють природні та лабораторні діаманти.
Ненадійними залишаються й інші популярні способи:
- ультрафіолетовий ліхтар, бо обидва типи можуть світитися по-різному або не світитися зовсім;
- звичайна лупа, оскільки включення трапляються і в природних, і у вирощених каменях;
- оцінка блиску при магазинному освітленні, адже на нього сильніше впливає якість огранювання.
Навіть досвідчений ювелір без спеціального обладнання не завжди визначить походження. Лабораторія шукає мікроскопічні ознаки росту, аналізує спектр поглинання та реакцію каменю на різні види світла. У HPHT-діамантах можуть бути сліди металевого флюсу, а CVD-кристали іноді мають характерну смугасту структуру.
Як перевіряють камінь перед продажем
Надійний висновок ґрунтується на кількох методах одразу. Гемологічні лабораторії використовують спектроскопію, аналіз флуоресценції та прилади для виявлення дефектів кристалічної решітки. Такі характеристики не видно неозброєним оком.
Покупцеві не потрібно повторювати лабораторне дослідження. Достатньо перевірити документи та саму каблучку:
- у звіті має бути прямо зазначене природне або лабораторне походження;
- номер документа потрібно знайти в офіційній базі лабораторії;
- форма, вага та розміри каменю мають збігатися з даними у звіті;
- лазерний напис на рундисті повинен відповідати номеру документа.
Формат документа залежить від установи. З жовтня 2025 року GIA використовує для безбарвних лабораторних діамантів категорії Premium і Standard замість повної шкали кольору та чистоти. На рундист наносять позначення Laboratory-Grown і номер звіту.
IGI може подавати звичні характеристики 4C, тобто огранювання, колір, чистоту та масу в каратах. Різні назви полів не означають, що один документ правильний, а інший ні. Значення має можливість перевірити номер у базі установи та звірити опис із конкретним каменем. Наприклад, овальний діамант масою 1,2 карата не повинен супроводжуватися звітом на круглий камінь масою 1,05 карата, навіть якщо номер виглядає переконливо.
Рундистом називають вузький край між верхньою та нижньою частинами діаманта. Саме на ньому лабораторія часто наносить номер звіту та позначення про походження. Напис читають під збільшенням, але покладатися лише на нього не варто, оскільки відомі випадки підробленого маркування.
Чому різниця все ж залишається важливою
Для щоденного носіння походження майже не змінює властивості каблучки. Обидва типи діамантів мають твердість 10 за шкалою Мооса, однаково потребують надійної оправи та можуть відколотися після сильного удару по краю. На комфорт більше впливають висота посадки, товщина шинки та якість закріплення каменю.
Ціна й можливий перепродаж залежать від походження набагато сильніше. Лабораторний діамант часто дозволяє обрати більший камінь у тому самому бюджеті, але його вартість на вторинному ринку може знижуватися швидше. Природний камінь зазвичай дорожчий через обмежену пропозицію, хоча висока початкова ціна також не гарантує вигідного продажу.
Вгадувати походження на око немає сенсу. Перед оплатою потрібно звірити номер звіту, характеристики каменю та лазерне маркування. Якщо хоча б один пункт не збігається, каблучку слід віддати на незалежну гемологічну перевірку до покупки.