Георгій Борисович Тука народився 24 листопада 1963 року в Києві і пройшов шлях, який важко уявити без драматичних поворотів долі. Звичайний київський хлопець, який починав з роботи електромонтажником і буфетником, став успішним бізнесменом у телекомунікаціях, а потім одним із найяскравіших волонтерів Революції гідності та війни на Донбасі. Його життя — це історія людини, яка залишила комфортний бізнес, щоб ризикувати всім заради країни.
У 2014 році, коли на Майдані лунали постріли, Тука отримав поранення від спецпідрозділу «Беркут». Цей момент став точкою неповернення. Замість відійти в тінь він створив волонтерську організацію «Народний тил», яка постачала армії техніку, тепловізори та дрони. Пізніше він очолив Луганську обласну військово-цивільну адміністрацію, а потім став заступником міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб. Сьогодні, у 2026 році, він залишається активним публічним коментатором, веде YouTube-канал і соцмережі, де аналізує хід війни, корупцію та політичні процеси.
Дитинство та юність у Києві: перші уроки життя
Київ 1960-х і 1970-х років формував характер багатьох майбутніх діячів. Георгій Тука ріс у звичайній сім’ї, де праця була головною цінністю. Після закінчення середньої школи № 32 у 1980 році він не став одразу шукати легких шляхів. Перші кроки в дорослому житті включали роботу електромонтажником третього розряду у військовій частині. Пізніше він працював буфетником у київських закладах громадського харчування — від ресторану «Одеса» до кооперативу «Прем’єра».
Ці роки навчили його не боятися фізичної праці та цінувати кожну копійку. У 1982 році Тука вступив на факультет автоматизованих систем управління Київського політехнічного інституту. Навчання поєднував з роботою, що загартувало його дисципліну та вміння планувати час. Закінчивши інститут у 1986 році, він мав міцну технічну базу, яка пізніше допомогла в бізнесі.
Бізнес і подорожі: від телекомунікацій до Єгипту
Після інституту Георгій Борисович увійшов у комерцію. У 2000-х він обіймав керівні посади в телекомунікаційних компаніях — «Ен-Ті Телеком», «Зеніт-Телеком». Працював генеральним директором, розвивав продажі обладнання для операторів зв’язку. Досвід показав йому, як будувати команди та вести переговори в жорсткому бізнес-середовищі.
Пізніше Тука реалізував проєкт у Єгипті, де прожив понад два роки. Там він стежив за подіями «Арабської весни» і, за власними словами, брав у них участь. Це був період, коли він бачив, як народні протести змінюють режими. Досвід закордону розширив його світогляд і дав розуміння, що зміни можливі, коли люди об’єднуються. Бізнес приносив стабільність, але серце тягнуло до більшого.
Революція гідності: поранення, яке змінило все
Коли в листопаді 2013 року почався Євромайдан, Георгій Тука не залишився осторонь. Він прийшов на протести з перших днів. 18 лютого 2014 року під час зіткнень з «Беркутом» отримав поранення. Цей день став переломним. Біль і кров на бруківці Києва змусили його переосмислити пріоритети.
Замість відступити Тука кинувся в організацію допомоги. Разом з однодумцями він створив «Народний тил» — структуру, яка збирала кошти, закуповувала спорядження та доставляла його на фронт. За перший рік роботи організація передала військовим близько 100 автомобілів, понад 160 тепловізорів і більше 30 безпілотників. Крім того, забезпечувала харчування та одяг для десятків підрозділів.
Паралельно Тука став співзасновником сайту «Миротворець» — бази даних про осіб, причетних до сепаратизму та злочинів проти України. Проєкт викликав суперечки, але допоміг правоохоронцям у розслідуваннях і привернув увагу Інтерполу. Це був інструмент інформаційної війни, де точність даних мала вирішальне значення.
Голова Луганської ОВЦА: боротьба в «сірій зоні»
22 липня 2015 року указом президента Петра Порошенка Георгія Туку призначили головою Луганської обласної військово-цивільної адміністрації. Він змінив Геннадія Москаля і отримав складне завдання — навести лад у регіоні, де частина території була окупована, а «сіра зона» кишіла контрабандою та корупцією.
Тука жорстко взявся за «сірі схеми». Він блокував незаконні перевезення, вимагав прозорості в роботі митниці та контролював видачу перепусток. Дії викликали спротив місцевих еліт, але допомогли зменшити потік контрабанди. Робота в умовах постійної загрози обстрілів вимагала не лише управлінських навичок, а й особистої мужності. Екіпаж часто пересувався під ризиком, а рішення ухвалювалися швидко.
29 квітня 2016 року його звільнили з посади, призначивши Юрія Гарбуза. Того ж дня Тука став заступником міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб у уряді Володимира Гройсмана.
Заступник міністра: турбота про переселенців
На новій посаді Георгій Борисович зосередився на проблемах внутрішньо переміщених осіб. Тисячі людей з Донбасу потребували житла, роботи, соціальних гарантій. Тука лобіював спрощення процедур оформлення документів, виплат та інтеграції. Він наголошував на важливості збереження зв’язку з окупованими територіями без легітимізації незаконної влади.
Робота тривала до 4 вересня 2019 року, коли Кабінет міністрів звільнив його. За цей період міністерство розробило низку програм підтримки ВПО, хоча виклики залишалися величезними. Тука часто говорив про необхідність не просто гуманітарної допомоги, а стратегічного плану повернення територій.
Цікаві факти про Георгія Борисовича Туку
Георгій Тука отримав поранення на Майдані 18 лютого 2014 року, але це не зупинило його — навпаки, стало поштовхом до створення «Народного тилу», який за рік передав армії десятки одиниць техніки та сотні тепловізорів.
Він є співзасновником «Миротворця» — бази, яка допомогла в затриманні сотень осіб, причетних до сепаратизму, і привернула увагу міжнародних структур.
Під час роботи головою Луганської ОВЦА Тука активно боровся з контрабандою в «сірій зоні», що викликало спротив корупційних схем і зробило його однією з найпомітніших фігур у регіоні.
У 2025–2026 роках Тука веде активну публічну діяльність: має YouTube-канал з аналітичними оглядами війни та політики, Facebook-сторінку з понад 150 тисячами підписників і коментує актуальні події, зокрема хід бойових дій на Донбасі та питання корупції.
Його син Павло брав участь у АТО як доброволець, що додає особистої мотивації до публічних заяв Туки про ветеранів та реформи в армії.
Особисте життя: сім’я на тлі випробувань
Георгій Борисович був одружений з Мариною Павлівною, яка мала бізнес у ресторанній сфері. Пізніше в нього склався цивільний шлюб з Вітою Федоренко. Син Павло пішов добровольцем на фронт, що стало для батька джерелом гордості та додаткової відповідальності. Сім’я часто залишалася в тіні, але підтримувала його в найскладніші моменти.
Тука ніколи не робив з особистого життя публічного шоу. Навпаки, він зосереджував увагу на справах — волонтерстві, державній службі та громадській діяльності. Це додає його образу цілісності та щирості.
Спадщина та вплив у 2026 році
Сьогодні Георгій Тука продовжує впливати на українське суспільство через публічні виступи та медіа. Його коментарі про хід війни, корупцію у владі та долю ветеранів знаходять відгук у тисяч людей. Він критикує неефективність деяких реформ, але завжди підкреслює важливість єдності та чесності.
Його шлях показує, як звичайна людина може змінити не лише своє життя, а й допомогти тисячам інших. Від київських буфетів до кабінетів влади — це історія про відповідальність, мужність і віру в Україну. У часи, коли країна бореться за свободу, такі постаті нагадують, що справжні зміни починаються з особистих рішень і готовності ризикувати всім.
Георгій Борисович Тука залишається голосом, який не дає забути про ціну свободи та необхідність чесної роботи заради майбутнього. Його досвід волонтера, управлінця та публічного діяча продовжує надихати тих, хто шукає приклад справжнього патріотизму в дії.