Арсеній Яценюк у 2026 році базується в Україні, конкретно в передмісті Києва — селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області. Там, у будинку з фруктовим садом, невеликою бібліотекою та елементами спокійного заміського життя, він проводить час між поїздками до столиці та міжнародними заходами. Питання «де зараз Яценюк» не має таємничого підтексту: він не зник з поля зору, не емігрував і не відійшов у тінь. Навпаки, його присутність відчутна через регулярні публічні виступи, роботу фонду та форуму, які продовжують впливати на обговорення безпеки України.
Цей вибір місця — не випадковість. Нові Петрівці дають баланс між близькістю до центрів прийняття рішень у Києві та можливістю зберігати приватність для сім’ї. Дружина Терезія Гур та доньки Христина і Софія залишаються осторонь публічного світла, а сам Яценюк поєднує спокій передмістя з напруженим графіком. Коли сирени в Києві нагадують про реальність війни, його робота набуває особливого значення: вона поєднує практичну допомогу фронту з довгостроковим стратегічним мисленням.
Київський безпековий форум: платформа, яку Яценюк очолює вже майже два десятиліття
Київський безпековий форум (КБФ) — це не просто щорічна конференція. Це простір, де політики, військові, дипломати, експерти з НАТО, ЄС та інших країн збираються для відвертих розмов про війну, стійкість та майбутнє. Яценюк ініціював створення форуму ще у 2007 році через свій фонд, і з того часу подія перетворилася на одну з ключових регіональних платформ.
У квітні 2026 року відбувся вже 18-й форум під назвою «Морок чи світанок: чи є світло попереду?». У залах лунали доповіді про ядерну безпеку, атаки на енергетику, роль безпілотників у сучасній війні, антикорупційні механізми та стійкість міст. Яценюк як голова КБФ виступив з чіткими тезами: міжнародне право у нинішньому вигляді не працює, а сили права поступилися праву сили. Він закликав вільні нації об’єднатися проти тоталітаризму та агресії.
Форум не обмежується деклараціями. За підсумками обговорень партнери фіксували конкретні результати: пакети військової допомоги, активізацію виробництва озброєння в Європі, продовження обміну розвідданими та тренування українських військових. У закритих сесіях звучали більш оптимістичні оцінки ситуації на фронті порівняно з попереднім роком. Для новачків це звучить як абстрактні слова, а для тих, хто стежить за процесами, — це реальний механізм, через який Україна тримає увагу світу на своїх потребах.
Фонд «Відкрий Україну»: конкретна допомога замість гучних заяв
Паралельно з форумом Яценюк продовжує розвивати фонд «Відкрий Україну», заснований ним ще у 2007 році. Спочатку організація зосереджувалася на публічній дипломатії та зміцненні іміджу України за кордоном. З початком повномасштабної війни фокус змістився на пряму підтримку Сил оборони та цивільних.
Фонд системно передає техніку на фронт. У грудні 2025 року, напередодні Різдва, військові отримали чергову партію пікапів — десять автомобілів, які одразу вирушили на передову. Допомога охоплює не лише техніку, а й підтримку родин загиблих захисників. За роки роботи через фонд пройшли мільйони гривень допомоги, а у 2025 році виторг організації склав майже сім мільйонів гривень. Директорка фонду Раміна Шут активно бере участь у дискусіях КБФ, підкреслюючи практичний вимір роботи.
Для багатьох українців фонд став символом того, що екс-прем’єр не просто коментує події, а продовжує діяти. Допомога триває стільки, скільки потребує фронт, — таку позицію неодноразово озвучував сам Яценюк. Це не разова акція, а системна робота, яка поєднує гуманітарний та оборонний напрямки.
Міжнародна активність: голос, який чують у Вашингтоні, Мюнхені та Лондоні
Яценюк не замикається в українських межах. У 2025–2026 роках він брав участь у Мюнхенській безпековій конференції, заходах Атлантичної ради у Вашингтоні, подіях у Лондоні (RUSI), Варшавському безпековому форумі та інших майданчиках. Його виступи завжди відрізняються реалістичним тоном: він говорить про те, що Україна має високі шанси на перемогу, але для цього потрібні далекобійні можливості як засіб стримування, єдність трансатлантичного простору та тиск на Росію та її партнерів.
Особливо яскраво це прозвучало після подій навколо конфлікту США та Ірану. Яценюк відзначив, що завершення тієї війни позбавило Росію значних нафтових надприбутків — до 60 мільярдів доларів на рік. Такі коментарі показують, як він пов’язує глобальні процеси з українським контекстом. У Чернівцях, рідному місті, на конференції «Голос УГКЦ у світі» він підкреслив: ми живемо у світі, де сили права вже немає, а є тільки право сили. Це не песимізм, а заклик до тверезого погляду та дій.
Для початківців важливо розуміти: такі виступи — це не просто медіа-активність. Це спосіб підтримувати Україну в порядку денному провідних країн, коли офіційна дипломатія іноді стикається з втомою партнерів. Для просунутих читачів цікаво спостерігати еволюцію риторики: від акценту на реформах часів прем’єрства до наголосу на силі, стійкості та єдності вільного світу.
Шлях від посади прем’єр-міністра до ролі архітектора безпекових дискусій
Арсеній Яценюк народився 22 травня 1974 року в Чернівцях. Швидка кар’єра — міністр економіки, голова Верховної Ради, міністр закордонних справ, а потім двічі прем’єр-міністр у 2014–2016 роках — сформувала його як фахівця з кризового управління. Ті роки запам’яталися складними реформами: спробами зміцнити енергетичну незалежність, просуванням безвізового режиму з ЄС, підтримкою армії в перші місяці після Революції Гідності.
Після відставки у 2016 році він не зник. Партія «Народний фронт» продовжила існувати, але сам Яценюк зосередився на фундації та форумі, які створив раніше. Це не відхід від політики, а зміна формату. У часи війни, коли публічна політика часто стає емоційною та поляризованою, платформи на кшталт КБФ дають простір для експертного, менш партійного діалогу.
Нюанс тут важливий: екс-прем’єри в багатьох країнах стають «старшими державними діячами» або ведуть неформальну дипломатію. Яценюк обрав саме цей шлях. Він зберігає інституційну пам’ять про реформи 2014–2016 років і водночас адаптує її до реалій 2026-го — до війни на виснаження, до нових технологій на полі бою, до втоми союзників. Це не ностальгія за владою, а продовження роботи над тим, у що він вірив десятиліттями: сильна, європейська, стійка Україна.
Цікаві факти
Факт 1. Київський безпековий форум Яценюк започаткував у 2007 році, і у 2026-му відбувся вже 18-й випуск. За цей час подія пережила кілька епох — від обговорень енергетичної безпеки Чорноморського регіону до прямих розмов про дрони, ядерні загрози та стійкість енергетики під обстрілами.
Факт 2. Фонд «Відкрий Україна» з перших днів повномасштабного вторгнення перейшов від публічної дипломатії до прямої допомоги військовим. У грудні 2025 року фронт отримав 10 пікапів саме напередодні свят — жест, який поєднує практичність і символізм.
Факт 3. У 2026 році Яценюк чітко заявив: «Світ має отямитись — міжнародне право не діє». Ця фраза стала однією з найцитованіших з 18-го КБФ і відображає реалістичний погляд на світовий порядок, де сила часто переважає правила.
Факт 4. Місце проживання — Нові Петрівці на Київщині — залишалося стабільним роками. Будинок з садом, бібліотекою та елементами приватності дозволяє зберігати баланс між публічною роботою та сімейним життям, яке Яценюки свідомо захищають від надмірної уваги.
Факт 5. Після смерті сестри Аліни у 2024 році в Каліфорнії родина ще більше замкнулася у приватному просторі. Це додало особистої глибини до публічних виступів про стійкість і втрати.
Факт 6. Яценюк продовжує брати участь у заходах у Чернівцях — рідному місті. На конференції «Голос УГКЦ у світі» він підкреслив, що живе у «світі Орвелла 2026 року», де інтелект став дефіцитом, а егоїзм і брехня — новою нормою. Це не просто риторика, а спостереження людини, яка бачила різні епохи української політики.
Факт 7. У 2025 році виторг фонду «Відкрий Україну» перевищив 6,9 мільйона гривень. Кошти йдуть на системну підтримку, а не на разові акції — саме такий підхід відрізняє роботу організації від багатьох інших благодійних ініціатив воєнного часу.
Ці факти показують людину, яка не просто «де зараз», а продовжує формувати порядок денний. Для новачків вони розкривають масштаб: від конкретних пікапів на фронт до глобальних форумів. Для просунутих читачів — це матеріал для аналізу, як один лідер адаптує свій досвід до найскладнішої війни в Європі за останні десятиліття.
Як робота Яценюка впливає на сприйняття України у світі
Коли офіційні канали іноді стикаються з політичною кон’юнктурою, незалежні платформи на кшталт КБФ дають додатковий простір. Експерти з різних країн чують не тільки урядову позицію, а й голос людини з досвідом кризового прем’єрства. Це створює ефект «інституційної пам’яті» — нагадування про те, що Україна вже проходила складні реформи і має потенціал для відновлення.
Учасники форумів відзначають практичний характер дискусій: не тільки «що робити», а й «як саме реалізувати» — від виробництва дронів до захисту енергетики далекобійними засобами. Яценюк часто наголошує: Україна вже довела, що мир без сили — ілюзія. Ця теза резонує з військовими та експертами, які бачать реальність на полі бою.
Для українського суспільства така діяльність має ще один вимір. Вона показує, що після високих посад можна залишатися корисним без щоденної боротьби за рейтинги. У часи, коли довіра до політиків часто низька, приклади системної роботи через фонди та форуми стають важливими сигналами. Люди бачать не тільки заяви, а й пікапи, що вирушають на фронт, і розмови, які впливають на рішення партнерів.
Нюанси та виклики ролі екс-прем’єра у воєнний час
Публічна діяльність у 2026 році не позбавлена складнощів. Яценюк, як і будь-яка помітна постать, залишається об’єктом критики та спекуляцій. Деякі згадують старі рішення часів прем’єрства, інші — очікують від нього більш жорсткої політичної позиції. Однак він обрав шлях, де головне — не партійна боротьба, а експертний внесок у безпеку та підтримку.
Це має переваги: більша свобода висловлювань, можливість говорити те, що іноді незручно для чинної влади. Водночас є й обмеження — відсутність прямого доступу до державних ресурсів та механізмів реалізації. Яценюк компенсує це мережею контактів, яку будував роками: від Вашингтона до європейських столиць.
Особливо цікаво спостерігати за його реалістичним оптимізмом. Він не обіцяє швидкої перемоги, але й не впадає у відчай. Прогнози про тривалість війни він коригує залежно від глобальних подій — як-от вплив конфлікту США та Ірану на російські доходи. Такий підхід подобається тим, хто втомився від порожніх обіцянок, і водночас дратує тих, хто шукає простих рішень.
Що далі: горизонт 2026–2027 років
Наступний Київський безпековий форум вже планується. Тема, ймовірно, знову буде пов’язана з глобальною безпекою, стійкістю України та роллю партнерів. Фонд «Відкрий Україну» продовжить передавати техніку та підтримувати захисників — це стало постійною частиною його роботи.
Для тих, хто запитує «де зараз Яценюк», відповідь проста і водночас глибока: він там, де може бути найбільш корисним — між передмістям Києва, залами міжнародних конференцій та фронтовими потребами. Його шлях показує, що після гучних посад залишається простір для впливу через ідеї, платформи та конкретні дії. У світі, де право сили часто домінує, такі фігури стають одними з тих, хто нагадує про необхідність сили права — навіть якщо шлях до неї довгий і складний.
Ця робота триває. І саме в цьому — головна відповідь на питання про те, де зараз Арсеній Яценюк і чому його присутність все ще має значення.