У самому серці Західної України, в тихому, але патріотичному Тернополі, дислокується 44 окрема артилерійська бригада імені гетьмана Данила Апостола. Ця легендарна частина Збройних Сил України, відома гаслом «Вогонь запеклих не пече», стала символом нищівної вогневої підтримки для наших хлопців на передовій. З 2015 року її постійна база в Тернопільській області перетворилася на справжній осередок сталевих артилеристів, де тренуються тисячі воїнів, готових палити по ворогу на десятки кілометрів.
Тернопіль – не просто місто з мальовничими ставками, а стратегічний пункт для бригади, де збереглася інфраструктура від попередніх частин. Тут, на фондах розформованої 11-ї гвардійської артилерійської бригади, воїни відточують майстерність, а сучасні казарми в Теребовлі доповнюють комплекс. Бригада входить до Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ, і її артилеристи не раз доводили: від Дебальцевого до Харківщини, їхні снаряди знаходять ціль з першого разу.
Хоча в ЗСУ з’явилася й нова 44 окрема механізована бригада в Ніжині на Чернігівщині, запит про «44 бригаду» найчастіше веде саме до тернопільських артилеристів – тих, хто з 2014 року несе вогонь війни. Їхня роль у протистоянні агресору неможлива без точної дислокації, яка дозволяє швидко реагувати на загрози.
Історія формування: з нуля до елітної частини за місяці
Вересень 2014-го. Російські окупанти щільнішають на Донбасі, а ЗСУ потребують свіжої артилерії. Саме тоді, 9 вересня, виходить перший наказ про створення 44 ОАБр на базі Яворівського полігону – Міжнародного центру миротворчості та безпеки. Звідти, з львівських Старичів, бійці формують дивізіони буквально з пилу та жару: відновлюють стару техніку, вчаться на ходу.
За місяць, 15 жовтня, перший гаубичний дивізіон уже мчить на фронт – до Дебальцевського угруповання. Уявіть: сирі окопи, ворожі «Гради», а тернопільські артилеристи (ще без офіційного імені) луплять по танках і БМП. Зима 2015-го – бої за Вуглегірськ, Бахмутську трасу, Донецький аеропорт. 3-тя протитанкова батарея виривається з оточення, знищивши ворожі гармати. Ці сторінки історії бригади написані кров’ю та потом, але з перемогами.
У 2015-му бригада осідає в Тернополі – постійна дислокація на базі колишньої 11-ї бригади. Інфраструктура вистояла: казарми, склади, полігони. До 2020-го – присвоєння імені гетьмана Данила Апостола, символу запеклих боїв XVII століття. 2022-й приніс оборону Києва та Чернігова, а згодом – нагороду «За мужність та відвагу» від Президента Зеленського. Станом на 2026 рік бригада – це 1500–5000 воїнів, готових до нових викликів (uk.wikipedia.org).
Точна дислокація: Тернопіль, Теребовля та стратегічні нюанси
Серце бази – Тернопіль, де на території колишнього військового містечка стоять сучасні корпуси. Тут укомплектованість сягає 90%, є ремонтні майстерні, склади боєприпасів і тренувальні майданчики. Бійці живуть у комфортних умовах: нові казарми, спортзали, медпункти. Навколо – Західна Україна, зручна логістика для постачань з Європи.
Допоміжна точка – Теребовля, за 30 км. У 2019-му добудували казарми для контрактників, відновили містечко. Це дозволяє розподіляти навантаження: навчання, ротація на фронт. У 2026-му інфраструктура модернізована – додалися ангари для САУ «Богдана», пункти РЕБ. База захищена, з системами ППО, бо ворог не дрімає.
Чому Тернопіль? Географія грає роль: близькість до кордонів, але в тилу. Звідси артилеристи швидко перекидаються на схід чи північ. Місцеві тернополяни пишаються: вулиці прикрашають емблемами бригади, а повернення з ротацій – свято з сльозами радості.
Структура бригади: від штабу до передових батарей
44 ОАБр – це не просто гармати, а повноцінна машина війни. Управління з штабом координує все: розвідка, логістика, зв’язок. Основу становлять артилерійські дивізіони – гаубичні, гарматні (два), протитанковий 150-й, розвідувальний.
Ключовий елемент – 44 окремий стрілецький батальйон (колишній мотопіхотний «Збруч»), що забезпечує охорону. Додатково: інженерна рота, ремонтна, забезпечення. Кожна батарея – 6 гаубиць, 5 вантажівок MAN, 2 командних авто, медпункт. Така структура робить бригаду автономною: від виявлення цілі БПЛА до пострілу.
- Гаубичний дивізіон: Основна вогнева сила, M777 та «Богдана» для далеких ударів.
- Протитанковий: «Гіацинт-Б» і ПТРК для броні ворога.
- Розвідка: БПЛА, радари – очі бригади на 40+ км.
- Забезпечення: Ремонтники лагодять техніку під вогнем.
Після списку видно: бригада самодостатня. У 2026-му акцент на БПЛА та РЕБ – тренд сучасної війни, де артилерія працює в тандемі з дронами.
Озброєння на 2026 рік: суміш Заходу та українського генія
Артилеристи 44-ї – майстри точності. Від класики до хай-теку: американські M777 (155 мм, дальність 30 км), італійські FH70. Українські САУ «Богдана» – гордість: версії 3.0, 4.0, Богдана-БГ з бронею, отримані в 2024–2025. Ракетні RM-70 Vampire множать ураження.
Техніка підтримки: MT-LB, Kozak-5, BRDM-2. БПЛА для корекції, РЕБ проти «Шахедів». Ось порівняльна таблиця ключових систем:
| Система | Калібр/Тип | Дальність, км | Кількість на батарею |
|---|---|---|---|
| M777 | 155 мм гаубиця | 24–40 | 6 |
| Богдана 4.0 | 155 мм САУ | 40+ | 4–6 |
| RM-70 Vampire | РСЗВ | 20–40 | В дивізіоні |
| Гіацинт-Б | 152 мм | 28 | 6 |
Дані з militaryland.net. Таблиця показує еволюцію: від радянського до НАТО/українського. У 2026-му Богдана – зірка, бо мобільна й точна. Бригада перша серед ЗСУ отримала повний набір 155 мм – ключ до перемоги.
Бойовий шлях: від Дебальцевого до гарячих точок 2026
Перший хрещення – Дебальцево, 2015. Артилеристи рвуть ворожі колони, витримують «Гради». Донецький аеропорт: снаряди летять за 20 км, детонуючи склади. 2015 – рейд до кордону Луганщини, зрив атаки з Горлівки. 2022: оборона Києва, де вогонь бригади зупиняє десант.
Світлодарська дуга, Бахмутщина – скрізь їхній підпис. У 2024–2026: Харківський напрямок, знищення складів БПЛА. Втрати болючі – 26 героїв до 2020, сотні нагород. 66 бійців відзначено, 10 посмертно. Їхні історії – про братство під вогнем.
- Вуглегірськ: вихід з оточення, 28–29 січня 2015.
- Донецький аеропорт: вогнева підтримка «кіборгів».
- Оборона столиці: перші дні вторгнення.
- 2025: перші «Богдани» на фронті, 100+ цілей.
Ці кейси ілюструють: бригада еволюціонує, адаптуючись до дронів і РСЗВ ворога.
Командування та легендарні постаті: хто веде сталевих
Полковник Роман Дудченко – командир з 2020-го. Під його керівництвом бригада модернізувалася, отримала Західну техніку. Раніше: Сергій Баранов (2015–2020), Олег Лісовий. Герої як Олександр Дезік («Арес»), загиблий під Бахмутом, надихають новачків.
Сьогодні медики, зв’язківці, оператори БПЛА – звичайні хлопці з винятковим духом. «Ми – родина, де вогонь запеклих справді не пече», – кажуть бійці.
Цікаві факти про 44 бригаду
Бригада перша в ЗСУ освоїла САУ «Богдана» з бронею – у 2025-му. Гасло з поеми Шевченка адаптували для емблеми 2021-го. У Теребовлі казарми будували волонтери з бійцями. За 12 років – тисячі знищених цілей, від T-72 до складів «Іскандерів». Тернополяни дарували дрони на день міста!
Рекрутинг та служба: як стати частиною легенди
Бригада шукає артилеристів, розвідників, механіків. Контрактники – від 20 тис. грн, пільги, навчання. Телефонуйте рекрутинг: 098 482 10 03. Початківцям – курси на базі, просунутим – фронт одразу. У 2026-му фокус на БПЛА-операторів: дрони + гармата = перемога.
Служба – це адреналін і гордість. Бійці повертаються героями, з нагородами. Тернопіль зустрічає оваціями. Якщо серце кличе – пишіть у LobbyX або FB 44art.br. Бригада чекає тих, хто не боїться вогню.
Артилеристи 44-ї продовжують палити, а їхня база в Тернополі пульсує життям. Кожен постріл наближає мир, і історія бригади тільки починається…