Керована авіаційна бомба, або просто КАБ, — це авіаційний боєприпас, у якому поєдналися руйнівна потужність звичайної фугасної бомби та здатність самостійно коригувати політ після скидання з літака. По суті, це та сама важка залізна «бочка» з вибухівкою, яку десятиліттями скидали з висоти, але тепер вона отримала крила та систему наведення. Після від’єднання від носія вона не падає вертикально, а планує вперед, долаючи десятки кілометрів і вражаючи ціль з точністю, недоступною для некерованих авіабомб.
На відміну від крилатих ракет, КАБ не має власного двигуна на всьому маршруті. Вона використовує висоту і швидкість літака-носія, а потім — аеродинаміку та супутникову або інерціальну навігацію. Саме тому її виробництво значно дешевше, а масове застосування — реальнішим. У 2023–2026 роках саме цей тип зброї став одним із найпомітніших елементів повітряної компоненти війни в Україні.
Як влаштована КАБ і чому вона летить так далеко
Звичайна фугасна авіаційна бомба (ФАБ) після скидання швидко втрачає горизонтальну швидкість і падає майже вертикально. Щоб збільшити дальність і точність, на неї встановлюють універсальний модуль планерування і корекції — УМПК. Це компактний пристрій з крилами, що розкриваються в польоті, блоком супутникової навігації (ГЛОНАСС/GPS) та інерціальною системою.
Коли літак скидає бомбу з висоти 8–12 кілометрів на швидкості 700–900 км/год, модуль розкриває крила. Бомба перетворюється на планер. Потенційна енергія висоти перетворюється на кінетичну, а крила створюють підйомну силу. Траєкторія стає пологою. Система наведення постійно порівнює поточне положення з заданими координатами і видає команди на рульові поверхні. Якщо сигнал супутника слабкий або його глушать, вмикається інерціальна навігація — гироскопи та акселерометри «пам’ятають» шлях.
Базовий УМПК забезпечує дальність 60–65 км при скиданні з оптимальної висоти та швидкості, з граничними показниками до 80 км. У 2025 році з’явилися реактивні модифікації — до модуля додали невеликий турбореактивний двигун (деякі з китайськими компонентами). Дальність зросла до 100–130 км, а в окремих випробуваннях фіксували майже 200 км. Така бомба вже не просто планує — вона активно летить на кінцевій ділянці.
Історія розвитку керованих авіабомб
Ідея надати бомбі здатність маневрувати з’явилася ще під час Другої світової війни. У 1943 році німецька Fritz X — 1400-кілограмова бомба з радіокомандним наведенням — потопила італійський лінкор «Рома» та пошкодила американський крейсер «Саванна». Це був перший реальний бойовий успіх керованого авіаційного боєприпасу.
У 1960–1970-х з’явилися лазерні та телевізійні головки самонаведення. Американські JDAM (Joint Direct Attack Munition) наприкінці 1990-х років зробили революцію: звичайну бомбу оснащували комплектом крил і GPS-приймачем. Частка високоточних боєприпасів у війнах зросла з приблизно 1 % у В’єтнамі до понад 70 % під час операції в Іраку 2003 року.
Росія після 2010-х років пішла шляхом масової модернізації старих ФАБ. Замість створення нових дорогих бомб інженери розробили УМПК — відносно простий і дешевий модуль, який можна швидко прикрутити до тисяч наявних боєприпасів. Україна також розвиває власні аналоги. У травні 2026 року Міністерство оборони повідомило про створення першої української керованої авіабомби «Вирівнювач» (Equalizer) з бойовою частиною 250 кг та дальністю до 70–80 км.
Основні типи та моделі КАБів
Сучасні КАБи поділяють на кілька категорій залежно від способу модернізації та дальності.
| Тип / Модель | Калібр (кг) | Дальність (км) | Наведення | Особливості |
|---|---|---|---|---|
| ФАБ з УМПК (базовий) | 250–1500 | 60–80 | ГЛОНАСС/GPS + ІНС | Наймасовіший варіант, дешевий у виробництві |
| Реактивний КАБ (2025+) | 500+ | 100–130 (до 200 у випробуваннях) | ГЛОНАСС/GPS + ІНС + реактивний двигун | Нова ескалація, досягає глибокого тилу |
| КАБ-500С / Л | 500 | до 40–50 | ГЛОНАСС або лазер | Радянська/російська класика з меншою дальністю |
| Український «Вирівнювач» | 250 (бойова частина) | 60–80 | Високоточна система | Власна розробка 2026 року, сумісна з F-16 та наявними літаками |
Застосування у війні та зміна тактики
З березня 2023 року російські війська почали масово застосовувати КАБи на донецькому напрямку, зокрема під Авдіївкою. Літаки Су-34 та Су-35 підлітають на 40–50 км до лінії фронту на великій висоті, скидають бомби і розвертаються. КАБи продовжують політ самостійно. Це дозволяє авіації уникати зони дії багатьох українських засобів ППО.
У 2024–2025 роках інтенсивність зросла. Фіксували випадки застосування 50–100 КАБів за добу на окремих ділянках. У жовтні 2025 року з’явилися реактивні версії, які вперше досягли Полтавщини та інших регіонів глибокого тилу. Така дальність змінила уявлення про «безпечну» відстань від фронту.
Україна відповідає власними розробками та отриманими від партнерів комплектами JDAM-ER. Проте масштаби виробництва і застосування досі поступаються російським. КАБи стали прикладом того, як відносно проста технологія може суттєво вплинути на баланс сил у повітрі.
Як протидіяти КАБам
Перехоплювати саму бомбу в повітрі складно. Вона летить на високій швидкості, має малу радіолокаційну помітність і не випромінює тепло, як ракета. Найефективніший спосіб — знищувати літаки-носії на підльоті далекобійними зенітними ракетами (Patriot, S-300, NASAMS).
Електронна боротьба — глушіння або підміна супутникового сигналу — знижує точність, іноді змушує бомбу відхилятися на сотні метрів або не розкривати крила. Для цивільного населення головний захист — надійні укриття: підвальні приміщення з бетонним перекриттям, спеціальні бомбосховища. Чим глибше і міцніше — тим вища ймовірність вижити при близькому розриві 500-кілограмової бойової частини.
Цікаві факти про КАБи
- Перша у світі бойова керована авіабомба Fritz X у вересні 1943 року двома влучаннями потопила новітній італійський лінкор «Рома» водотоннажністю понад 40 тисяч тонн.
- Частка високоточних авіаційних боєприпасів у великих війнах зросла з ~1 % у В’єтнамі (1966–1975) до понад 70 % під час операції «Шок і трепет» в Іраку 2003 року.
- Російський УМПК — це по суті бюджетна «надбудова» над радянськими ФАБами 1970–1980-х років. Один модуль коштує в рази дешевше за крилату ракету, а виробництво можна розгорнути швидко.
- У 2025 році реактивні КАБи вперше пролетіли понад 100 км углиб України, досягнувши Полтавщини. Деякі екземпляри містили турбореактивні двигуни китайського походження.
- Українська КАБ «Вирівнювач», представлена у травні 2026 року, створювалася 17 місяців і вже на етапі випробувань демонструвала високу стійкість до перевантажень під час складних маневрів носія.
- Сучасна КАБ з хорошим супутниковим сигналом здатна лягти в коло радіусом 10–15 метрів від точки прицілювання. При масовому застосуванні це дозволяє уражати окремі будівлі або укріплення.
Технологія КАБів продовжує еволюціонувати. Кожне нове покоління модулів планерування або додавання реактивного прискорювача змінює відстані, на яких авіація може безпечно працювати, і змушує системи протиповітряної оборони адаптуватися. Для фахівців це приклад того, як поєднання старої платформи з новою електронікою та аеродинамікою народжує якісно нову загрозу. Для всіх інших — нагадування, що навіть «прості» бомби в сучасному виконанні здатні долати великі відстані і вимагати складних, дорогих засобів протидії.