Володимир Гройсман, колишній прем’єр-міністр України 2016–2019 років, наразі базується у рідній Вінниці. Там він очолює Міжрегіональний координаційний гуманітарний штаб, який з березня 2022 року координує масштабну допомогу Збройним Силам України та цивільним. Штаб перетворив склади обласного центру на справжній логістичний хаб, звідки щомісяця вирушають тисячі FPV-дронів, автомобілі, мобільні лазні та системи опалення для окопів на передову.
Після кількох років відносної тиші в інформаційному просторі Гройсман не зник і не виїхав за кордон, як чуткували деякі. Він свідомо обрав практичну роботу в тилу замість яскравих політичних заяв. Його день тепер проходить серед коробок з дронами та волонтерами, а не в кабінетах чи ток-шоу. Це новий етап для людини, яка колись очолювала уряд і запускала масштабні реформи.
Гройсман де зараз — це не просто географія. Це історія про те, як досвідчений управлінець переключився на конкретну допомогу фронту, використовуючи зв’язки з бізнесом, громадами Поділля та донорами. У 2025 році під його координацією штаб передав понад 14 тисяч FPV-дронів, понад 120 автомобілів, три мобільні лазні, багі, десятки позашляховиків та комплекси «Очі» для протиповітряної оборони. Робота триває без пауз і в 2026 році.
Хто такий Володимир Гройсман: шлях від Вінниці до вершин влади
Для тих, хто тільки знайомиться з темою, Володимир Борисович Гройсман народився 20 січня 1978 року у Вінниці в єврейській родині. Батько Борис Ісаакович був майстром на заводі, а згодом став підприємцем і депутатом міської ради. Мати Жанна Ізраїлівна працювала вчителькою. Саме у Вінниці, місті, яке він пізніше перетворить на зразок для інших, Гройсман зробив перші кроки в доросле життя.
У 14 років він почав працювати слюсарем у кооперативі «Школяр», заснованому батьком. Уже в 16 років став комерційним директором підприємств «ОКО» та «Юність». Такий ранній старт у бізнесі дав йому практичне розуміння економіки та управління, яке пізніше стало в пригоді на державних посадах. Він закінчив Вінницьку середню школу №35, здобув юридичну освіту в кількох закладах, а в 2010 році — магістерський ступінь з державного управління.
Політична кар’єра почалася з посади міського голови Вінниці. У 2006 році його обрали, а в 2010-му переобрали з вражаючим результатом 77,8% голосів. За роки на посаді Гройсман реалізував низку помітних проєктів: модернізацію вуличного освітлення, ремонт доріг, впорядкування вуличної торгівлі, співпрацю з Цюріхом, завдяки якій місто отримало 116 трамваїв. Він запровадив програму «Прозорий офіс», скасував районний поділ міста та залучив сотні мільйонів гривень інвестицій. Вінниця за його керівництва неодноразово визнавалася одним із найкращих регіональних міст України.
Злет у великій політиці: від віце-прем’єра до прем’єр-міністра
Після Революції Гідності у 2014 році Гройсман отримав запрошення до уряду. Спочатку він став віце-прем’єр-міністром — міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства. У липні того ж року виконував обов’язки прем’єр-міністра. Ключовим напрямком стала децентралізація — реформа, яка передала значні повноваження та фінанси на місця.
У листопаді 2014 року парламент обрав його головою Верховної Ради VIII скликання. На цій посаді він ініціював реформу законодавства, підтримував заборону російських серіалів та співпрацю з Європарламентом. У квітні 2016 року, у віці 38 років, Гройсман став прем’єр-міністром України. Його уряд отримав підтримку 257 депутатів.
На посаді глави уряду Гройсман зосередився на економічній стабілізації, інфраструктурі та соціальних реформах. За його каденції місцеві бюджети зросли з 70 мільярдів гривень у 2014 році до 262 мільярдів у 2018-му. Було відремонтовано та побудовано тисячі кілометрів доріг, запроваджено програму «Доступні ліки», реформовано пенсійну систему з підвищенням виплат для мільйонів українців, створено Національну службу здоров’я. Економіка демонструвала зростання: реальний ВВП у 2018 році збільшився на 3,2%, інфляція опустилася нижче 10%, золотовалютні резерви сягнули 20,8 мільярда доларів.
Уряд також активно займався дерегуляцією бізнесу, скасовуючи понад 1200 застарілих актів, запроваджував електронні сервіси та прозорі аукціони на надра. Попри складні умови — війну на Донбасі, енергетичні виклики та політичні протистояння — команда Гройсмана змогла досягти помітних результатів у децентралізації та модернізації країни.
Після 2019 року: локальна політика та підготовка до нових викликів
На позачергових парламентських виборах 2019 року партія «Українська стратегія Гройсмана» не подолала 5-відсотковий бар’єр. Уряд склав повноваження 29 серпня 2019 року. Гройсман повернувся до Вінниці, де його політична сила зберегла сильні позиції на місцевому рівні. На виборах 2020 року партія здобула більшість у Вінницькій міській раді (34 з 54 місць) та обласній раді (40 з 84). Союзник Гройсмана Сергій Моргунов знову став мером.
У 2020 році Гройсман ініціював створення фонду «Стоп-вірус» для боротьби з пандемією COVID-19 у Вінницькій області. Це був перший сигнал, що він не збирається повністю відходити від суспільної діяльності, а шукає нові формати роботи на благо громади. Досвід управління великим містом та країною тепер поєднувався з розумінням локальних потреб.
Повномасштабна війна: чутки про зникнення та реальне рішення
Після 24 лютого 2022 року в інформаційному просторі з’явилися чутки, що Гройсман виїхав з України. Деякі медіа та блогери поширювали версії про його «зникнення» з публічного поля. Насправді політик залишився в країні. Він зустрів початок повномасштабного вторгнення в Києві, а згодом зосередився на Вінниці — місті, яке добре знав і де мав довіру місцевої влади.
У березні 2022 року за ініціативою Вінницької міської та обласної рад Володимир Гройсман очолив Міжрегіональний координаційний гуманітарний штаб. Структура створювалася як практичний інструмент координації допомоги армії, внутрішньо переміщеним особам та громадам. Штаб працює у трьох основних напрямках: підтримка Збройних Сил, робота з переселенцями та економічна підтримка територіальних громад Поділля.
Гройсман свідомо відмовився від ролі «гучного» політика на телебаченні. Натомість він обрав щоденну, часто непомітну для широкої публіки роботу з логістики, залучення ресурсів та забезпечення прозорості. Це рішення багато хто сприйняв як логічне продовження його управлінського стилю — менше слів, більше конкретних результатів.
Гройсман де зараз: щоденна робота в гуманітарному штабі Вінниці
Станом на червень 2026 року Володимир Гройсман продовжує керувати Міжрегіональним координаційним гуманітарним штабом у Вінниці. Місто стало потужним тиловим хабом, звідки допомога прямує до Харківщини, Донеччини, Запоріжжя та інших напрямків. Склади штабу працюють у цілодобовому режимі, а сам Гройсман регулярно з’являється там особисто — перевіряє вантажі, спілкується з волонтерами та представниками військових підрозділів.
Щоденна рутина екс-прем’єра тепер далека від кабінетних нарад. Вона включає розвантаження коробок з дронами, перевірку комплектації автомобілів для фронту, координацію з громадами Поділля та зустрічі з донорами. Гройсман особисто вітає військових, які приїжджають за допомогою, та стежить, щоб кожен дрон чи пічка-буржуйка досягли адресата. Такий підхід дозволяє уникати бюрократії та забезпечувати максимальну ефективність.
Штаб активно співпрацює з бізнесом, волонтерськими організаціями та місцевими радами. Завдяки цьому вдається залучати значні ресурси без зайвих посередників. Гройсман підкреслює пріоритети: безпека та оборона. Усі зусилля спрямовані на те, щоб українські захисники отримували необхідне вчасно та в потрібній кількості.
Конкретні результати роботи штабу
За 2025 рік під координацією Гройсмана штаб передав на фронт понад 14 тисяч FPV-дронів. Це один з найважливіших напрямків, адже дрони стали ключовим інструментом сучасної війни. Крім того, військові отримали понад 120 автомобілів різного призначення, три мобільні лазні, три багі, близько 30 позашляховиків, 100 пічок-буржуйок для обігріву окопів та комплекси «Очі» для протиповітряної оборони.
У лютому 2026 року тільки пічок-буржуйок передали 100 одиниць. Щомісяця на передову вирушають нові партії дронів та техніки. Допомога доходить не лише до бойових підрозділів, а й до медиків, саперів та інших спеціалістів. Штаб також підтримує родини загиблих захисників та внутрішньо переміщених осіб з Вінницької громади.
| Період | Вид допомоги | Обсяг |
|---|---|---|
| 2025 рік | FPV-дрони | понад 14 000 |
| 2025 рік | Автомобілі | понад 120 |
| 2025 рік | Мобільні лазні | 3 |
| 2025 рік | Багі | 3 |
| 2025 рік | Пічки-буржуйки | близько 100 |
| 2025 рік | Комплекси «Очі» (ППО) | кілька |
| Лютий 2026 | Пічки-буржуйки | 100 |
| 2026 (продовження) | FPV-дрони та авто | регулярні партії |
Дані про обсяги допомоги базуються на публічних звітах та повідомленнях штабу.
Кожен такий вантаж — це результат складної логістики. Потрібно зібрати кошти або техніку, перевірити якість, оформити документи, знайти транспорт та забезпечити доставку в зону бойових дій. Гройсман та його команда перетворили цей процес на налагоджену систему, де прозорість та швидкість стоять на першому місці.
Цікаві факти про діяльність Володимира Гройсмана
- У 14 років Гройсман почав працювати слюсарем у батьківському кооперативі, а вже в 16 став комерційним директором — це дало йому практичне розуміння економіки, яке він застосовував і як мер, і як прем’єр.
- Як мер Вінниці він залучив 116 трамваїв з Цюріха завдяки партнерству з швейцарським містом — приклад успішної міжнародної співпраці на локальному рівні.
- За часів прем’єрства місцеві бюджети зросли майже вчетверо — з 70 до 262 мільярдів гривень, що стало фундаментом для розвитку громад по всій країні.
- Штаб у Вінниці працює без «паперових гір» — фокус на швидкій передачі допомоги, а не на бюрократії, що дозволяє економити час і ресурси.
- Гройсман особисто перевіряє вантажі та зустрічає військових — стиль керівництва, який поєднує високий управлінський досвід з «руками в справі».
- У 2025 році штаб передав більше FPV-дронів, ніж багато окремих волонтерських проєктів, демонструючи силу системної координації.
- Вінниця під керівництвом Гройсмана та його політичних союзників стала одним з лідерів за обсягами допомоги фронту серед регіональних центрів.
Як змінився Гройсман: зовнішність, стиль і пріоритети
За роки війни Володимир Гройсман помітно змінився зовні. Він схуд приблизно на 20 кілограмів, відпустив бороду та перейшов від класичних костюмів до більш практичного одягу — жилеток, сорочок та зручного взуття. Ці зміни символізують перехід від «кабінетного» періоду до «фронтового» стилю життя. Тепер його образ ближчий до волонтера-координатора, ніж до високопосадовця.
Внутрішньо Гройсман також пройшов трансформацію. Він чітко розмежував політичні амбіції та практичну допомогу. Хоча партія «Українська стратегія» зберігає вплив на Вінниччині, сам Гройсман уникає гучних заяв про повернення у велику політику. Його публічні повідомлення зосереджені на роботі штабу, підтримці захисників та закликах до єдності заради перемоги.
«Принципи і пріоритети: безпека та оборона» — саме так Гройсман формулює свій поточний підхід до роботи в умовах війни.
Активність у соціальних мережах та зв’язок з суспільством
Гройсман залишається активним користувачем соціальних мереж. На сторінках у Facebook, Instagram та X (Twitter) він регулярно публікує фото та відео з роботи штабу, звіти про передану допомогу та коментарі щодо ситуації на фронті. Ці пости дають змогу тисячам українців бачити реальну картину тилової підтримки, а не лише офіційні зведення.
У соцмережах він також реагує на важливі події. Зокрема, у 2024 році після заочного арешту російським судом Гройсман опублікував жорстку заяву, де наголосив, що чекає на зустріч з російськими воєнними злочинцями у Гаазі, де вони відповідатимуть за злочини проти українського народу. Така позиція демонструє його незмінну підтримку України та готовність до публічного спротиву агресії.
Реакція на загрози з боку Росії та міжнародний контекст
У квітні 2024 року російський слідчий комітет висунув Гройсману звинувачення у «підтримці початку війни на Донбасі». У травні його оголосили в розшук за «застосування заборонених засобів і методів ведення війни», а в липні Басманний суд Москви заочно заарештував. Подібні дії Росії щодо українських політиків стали звичними і не вплинули на рішення Гройсмана залишатися в Україні та продовжувати роботу.
Гройсман неодноразово підкреслював, що справжня справедливість настане тоді, коли російські лідери опиняться на лаві підсудних у міжнародному трибуналі. Його публічна позиція залишається послідовною: Україна має перемогти, а агресор — понести відповідальність.
Міжнародний досвід Гройсмана — зустрічі з лідерами ЄС, США, участь у форумах — тепер опосередковано допомагає в роботі штабу. Зв’язки з іноземними партнерами та донорами дозволяють залучати додаткові ресурси для допомоги фронту, хоча основний фокус залишається на внутрішній координації.
Чому саме Вінниця стала базою для нової місії Гройсмана
Вибір Вінниці як основного місця роботи не випадковий. Це рідне місто, де Гройсман має глибоке коріння, довіру місцевої влади та налагоджені зв’язки з бізнесом і громадами. Місто, яке він колись перетворював на сучасний європейський центр, тепер стало тиловим форпостом для всієї України. Склади штабу розташовані тут не лише через особисті зв’язки, а й через зручну логістику та безпеку.
Гройсман часто курсує між Вінницею та Києвом — для зустрічей з партнерами, військовими та представниками центральної влади. Проте серце його поточної діяльності залишається на Поділлі. Саме тут він може найбільш ефективно поєднувати управлінський досвід, особисті зв’язки та щоденну практичну роботу.
Гройсман не просто «зник» після 2019 року — він перейшов у новий формат лідерства, де результат вимірюється не посадами, а конкретними дронами, автомобілями та теплими окопами для захисників.
Що далі: перспективи та роль у сучасній Україні
На середину 2026 року Гройсман продовжує роботу в гуманітарному штабі без ознак уповільнення. Обсяги допомоги залишаються стабільними, а система координації — налагодженою. Його приклад показує, що досвідчені управлінці можуть знайти своє місце в умовах війни не лише в урядових кабінетах, а й у практичній тиловій роботі.
Для початківців, які цікавляться українською політикою, історія Гройсмана — це приклад того, як кар’єра може еволюціонувати: від локального бізнесу та мера до глави уряду і далі — до координатора гуманітарних зусиль. Для просунутих читачів цікаво спостерігати, як людина з досвідом великих реформ адаптується до реалій воєнного часу, обираючи ефективність замість публічності.
Склади у Вінниці продовжують гудіти від активності. Вантажівки вирушають на схід і південь. Дрони злітають у небо над позиціями. Автомобілі доставляють бійців до медиків. А Володимир Гройсман залишається там, де його досвід і енергія приносять найбільшу користь — у центрі практичної допомоги українській армії та народу.