Дмитро Лінько — громадський активіст, народний депутат VIII скликання від Радикальної партії Олега Ляшка, перший командир батальйону «Свята Марія» і, станом на 2026 рік, командир підрозділу «Стугна» у складі спецпідрозділу Тимура Головного управління розвідки Міноборони України. Його біографія зшита з кількох різних життів: студент-геолог із Кропивницького, учасник протестів у Каїрі й Стамбулі, командир сотні на Майдані, доброволець 2014-го, депутат транспортного комітету і розвідник великої війни.
Для початківця ця історія читається як маршрут однієї людини крізь ключові українські події двох десятиліть. Для уважного читача — як приклад, де легко сплутати легенду з документом: позивний «Лінукс», партійні списки, декларації матері, розформування «Шахтарська» і закриті операції ГУР існують у різних шарах джерел і потребують різної обережності.
Нижче — перевірена хронологія, парламентські цифри, бойовий шлях підрозділу до весни 2026 року, типові помилки в переказах і короткий гід, як відрізняти факт від чутки.
Від золотої медалі до вулиць Каїра і Стамбула
Дмитро Володимирович Лінько народився 14 липня 1987 року в Кіровограді, який пізніше став Кропивницьким. Школу №16 закінчив із золотою медаллю. У 2008-му отримав диплом Київського національного університету імені Тараса Шевченка: перша спеціальність — геологія, бакалавр. Другий диплом, уже з правознавства, той самий університет видав у 2019-му, коли він іще був депутатом.
Публічна біографія почалася не з кафедри. 18 жовтня 2008 року його затримали серед учасників правого маршу до 66-річчя УПА; тоді порушили справи за масові заворушення. У 2009-му він очолював одеську організацію «Братства» Дмитра Корчинського, координував ініціативу «Геть усіх» і брав участь у акціях, де палили партійні прапори. Після маршу на честь Максима Чайки у 2010-му його знову затримували; далі був епізод із втечею від повторного арешту й переховуванням в Індії.
У 2011 році разом з Олексієм Середюком він опинився в Каїрі під час протестів проти Хосні Мубарака. У 2013-му — на площі Таксім у Стамбулі, серед акцій проти Реджепа Ердогана. Це не «туристична екзотика» в резюме: той самий тип прямої дії пізніше ви Ripне на Банковій і на Грушевського. На виборах 2012 і повторних 2013 років Лінько балотувався від «Братства» в мажоритарних округах Кіровоградщини — обидва рази без мандата.
Майдан, розшук і «Сотня Ісуса Христа»
Вечір 1 грудня 2013 року на Банковій розвів біографію надвоє. Після побиття студентів протестувальники пішли під Адміністрацію президента. Ліньку тоді було 26. За кілька днів міліція оголосила його в розшук разом з іншими учасниками штурму. Друзі вже тоді кликали його «Лінуксом» — прізвисько, яке переживе і парламент, і фронт.
Під час Революції гідності він очолив «Сотню Ісуса Христа». Сотня працювала на Грушевського в січні 2014-го і на Інститутській у лютому. Сам Лінько згадував ніч штурму Майдану з 18 на 19 лютого: барикади, розгін «мирної ходи», хаос, який уже не був мітингом у класичному сенсі. Для початківця це звучить як ще одна майданна легенда. Для того, хто читає архіви свідчень, це конкретна роль у силовій фазі протесту — не трибуна, не намет, а вулиця.
Після зміни влади біографія не зупинилася на перемозі. На сході вже горіла війна, і той самий тип людини, що рвався вперед на Банковій, пішов туди, де вже стріляли не гумовими.
Доброволець, який став командиром: «Азов», «Шахтарськ», «Свята Марія»
З 9 травня 2014 року Лінько воював на Донбасі. Спочатку — батальйон «Азов», командування 5-ю ротою, участь у звільненні Маріуполя 13 червня. Далі — батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ»: Піски, Мар’їнка, Іловайськ. Після розформування «Шахтарська» восени 2014-го (МВС згорнуло підрозділ на тлі звинувачень частини бійців у мародерстві) він очолив новостворений батальйон «Свята Марія», зібраний на базі людей із «Шахтарська» та «Азова». Командиром був недовго — близько трьох місяців, до депутатства.
Цей відрізок найчастіше скорочують до трьох назв. Варто розвести їх. «Азов» у червні 2014-го — штурм і звільнення портового міста. «Шахтарськ» — уже інша інституційна оболонка, МВС, і важкий шлейф скандалу, який стосується підрозділу загалом, а не автоматично кожної людини в ньому. «Свята Марія» — коротка спроба зібрати залишок боєздатних людей після розформування. Плутати ці три структури — найкоротший шлях до кривої біографії.
На момент позачергових виборів восени 2014-го в анкеті стояло: міліціонер батальйону спеціального призначення «Шахтарськ», безпартійний, проживає в Кіровограді, судимості немає. Саме з цим записом він зайшов у список Радикальної партії Олега Ляшка під номером 20.
Парламентська п’ятирічка: цифри, комітет і те, чого не видно з трибуни
Повноваження народного депутата Дмитро Лінько отримав 27 листопада 2014 року і склав 29 серпня 2019-го. Фракція — Радикальна партія Олега Ляшка. Комітет — з питань транспорту. Окремо він був заступником голови тимчасової слідчої комісії щодо розкрадань у Збройних силах і підриву обороноздатності у 2004–2017 роках, входив до груп міжпарламентських зв’язків, зокрема зі США, і заснував молодіжне крило партії.
За підрахунками проєкту «Рада» громадського руху ОПОРА, письмова реєстрація становила 87%, присутність під час голосувань — 89%. У картці: 106 законопроєктів, 53 депутатські запити, 45 виступів, 9 голосувань проти фракції. Рух «Чесно» фіксує 11 епізодів кнопкодавства і один ФАК у справі про автомобілі «незвідки» в деклараціях нардепів 2014 року. Це не вирок і не виправдання — це відкриті метрики, без яких портрет депутата VIII скликання виглядає плакатом.
| Період | Роль і майданчик | Що важливо запам’ятати |
|---|---|---|
| 2008–2013 | Активіст, «Братство», протести в Україні, Єгипті, Туреччині | Дві невдалі мажоритарні кампанії; затримання і розшук |
| 2013–2014 | Майдан, «Сотня Ісуса Христа» | Банкова 1 грудня, Грушевського, Інститутська |
| травень–листопад 2014 | «Азов», «Шахтарськ», командир «Святої Марії» | Маріуполь, Піски, Мар’їнка, Іловайськ |
| 2014–2019 | Нардеп VIII скликання, комітет транспорту, ТСК по ЗСУ | Список РПЛ №20; 2019-го список №8 не пройшов бар’єр |
| з грудня 2020 | Заступник голови Кіровоградської обласної ради | Очолював список РПЛ на місцевих виборах |
| з лютого–березня 2022 | Командир «Стугни» ГУР МО | Оборона Києва, Харківщина, Південь, Запоріжжя-2026 |
Дані таблиці зібрані з офіційного порталу Верховної Ради, карток «Чесно» / ПолітХабу та публічних повідомлень ГУР МО України.
1 листопада 2018 року російська влада внесла Лінька до персонального санкційного списку. Для біографії це маркер, а не доказ заслуг: Москва тоді масово «нагороджувала» санкціями українських військових і політиків, пов’язаних із 2014 роком.
Обласна рада, вибори-2019 і тиша замість фракції
У 2019-му Радикальна партія поставила Лінька 8-м у списку. Партія набрала близько 4% і не пройшла до Ради IX скликання. Жоден «радикал» не зберіг мандат. Політична кар’єра національного рівня обірвалася не скандалом, а арифметикою бар’єра.
На місцевих виборах 2020 року він очолив список РПЛ до Кіровоградської обласної ради й 11 грудня став заступником голови. До міської ради Кропивницького того ж року не пройшов. Це важливий зсув масштабу: з комітету в Києві — до обласного корпусу, де рішення дрібніші, ближчі до доріг, лікарень і бюджету, і де колишній нардеп уже не стоїть під камерами «Ради» щовівторка.
24 лютого 2022-го політичну діяльність він фактично згорнув. В інтерв’ю «Суспільному» пізніше казав, що не час для партійних баталій і що потрібна консолідація. Посаду в облраді війна застала в Кропивницькому; 25 лютого він уже збирав у Києві людей, з якими воював у 2014-му.
Спецпідрозділ «Стугна»: від річки під Києвом до Запоріжжя 2026
Перший бій великої війни — Гостомель. За його словами, завданням була засідка на наступальну колону; підбиті нові російські БМД стали першим жорстким уроком, що це вже не АТО 2014-го за масштабом. Далі — Мощун під щільним артилерійським вогнем разом із 72-ю бригадою, лівобережжя Київщини, Чернігівщина, село Лук’янівка 24 березня 2022-го. У досьє журналіста Сергія Руденка збережені деталі того бою: нерівна техніка, трофейні танки, полонений снайпер, загиблі добровольці. Це не «героїчний комікс», а рахунок втрат, який командир називає на ім’я.
Підрозділ «Стугна» спочатку збирався як тероборона біля однойменної річки під Києвом, згодом увійшов до ГУР як окремий загін у складі спецпідрозділу Тимура. З травня 2022-го бійці працювали на Харківщині, зокрема під Дементіївкою та Великими Проходами. За офіційним привітанням ГУР до четвертої річниці 31 березня 2026 року, географія ширша: оборона й деокупація Київщини; Харківська, Миколаївська області та правобережжя Херсонщини; висадка на лівий берег Дніпра; морські рейди в Крим і на Кінбурнську косу; Бахмут, Авдіївка, Горлівка; Вовчанський агрегатний завод. В інтерв’ю «Армія FM» у січні 2026-го командир із позивним «Лінукс» окремо згадував роботу біля Запорізької АЕС, Каховки, Покровська і те, що частину завдань «будемо писати в мемуарах» — тобто вони лишаються закритими.
Станом на зиму–весну 2026 року ГУР публікувало кадри роботи «Стугни» на Запорізькому напрямку: штурми, зачистки, полонені. Командир говорив, що місцевість підрозділ знає ще з 2022–2023 років і що серед окупантів частішають випадки дезертирства.
Підрозділ оголошував набір розвідників, операторів БПЛА, інженерів, аналітиків і вибухотехніків. Для цивільного читача це сигнал не «піти в розвідку з вулиці», а розуміння, що «Стугна» — уже не імпровізована рота біля річки, а постійна структура воєнної розвідки з власним рекрутингом.
Поширені помилки в біографіях Лінька
Короткі досьє люблять гладкість. Через це в мережі гуляє кілька стійких спотворень.
- Плутати його з однофамільцями й «схожими» депутатами. У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли в одному тексті біографію Дмитра Володимировича Лінька змішали з карткою зовсім іншого нардепа лише через співзвучне прізвище. Перевірка завжди починається з по батькові, року народження і номера у списку 2014-го.
- Писати, що він «завжди був радикалом Ляшка». На момент обрання він безпартійний. До того — «Братство». РПЛ — вже третя політична оболонка, не перша натура.
- Зводити 2014-й лише до «Азова» або лише до «Святої Марії». Три підрозділи — три різні місяці, різні завдання і різний правовий статус.
- Називати матір Євою Петрівною. У деклараціях і довідниках — Єва Василівна Лінько. Помилка кочує зі старого матеріалу «Політеки» і досі живе в копіпасті.
- Оголошувати кожну бойову історію «підтвердженою ГУР». Відкриті зведення розвідки називають напрямки й типи завдань. Деталі конкретних рейдів часто лишаються в мемуарах «після перемоги» — так сказав сам командир.
Ці помилки не роблять людину ні святим, ні вигаданим. Вони роблять текст лінивим. Лінивий текст про живого командира в 2026 році коштує дорожче, ніж здається.
Коли варто читати першоджерела, а не перекази
Початківець може зупинитися на хронології: школа, університет, Майдан, Донбас, Рада, облрада, «Стугна». Досвідчений читач піде далі — у декларації, кнопкодавство, склад ТСК і різницю між інтерв’ю Гордону та офіційним дописом gur.gov.ua. За моїм досвідом роботи з відкритими реєстрами протягом місяця звірки карток, найчистіший шлях такий.
- Картка депутата VIII скликання на порталі Верховної Ради: дати мандата, комітет, ТСК.
- ПолітХаб «Чесно»: виборчі списки 2012–2020, ФАК, кнопкодавство.
- Декларації НАЗК: квартира матері в Кропивницькому з 2000 року (47,4 м²) і київська квартира матері з грудня 2015-го (79,1 м², у медіа фігурувала оцінка близько 2,48 млн грн).
- Офіційні матеріали ГУР і «АрміяInform» — для 2022–2026, не для переказу Telegram-каналів.
- Свідчення самого Лінька в архівах Майдану — окремо від пізніших політичних коментарів.
Журналістські тексти 2018 року ставили питання, звідки в пенсіонерки з невеликим офіційним доходом кошти на київську квартиру, і фіксували в деклараціях автомобілі Chery Jaggi, Toyota Camry, згодом Ford Explorer. Відповіді в статусі вироку немає: є питання реєстру і є політичний шлейф, який читач має право бачити поруч із бойовою біографією, а не замість неї.
Питання, які ставлять найчастіше
Хто такий Дмитро Лінько зараз, у 2026 році? Командир підрозділу «Стугна» спецпідрозділу Тимура ГУР МО України. Політичну кар’єру національного рівня він не відновив після 2019-го; обласний мандат 2020 року відійшов на другий план після 24 лютого.
Чому його називають «Лінуксом»? Це старе дружнє прізвисько ще з активістських років. У матеріалах ГУР і «Армія FM» 2026-го командир «Стугни» фігурує саме так.
Чи був він у «Торнадо»? Ні. Після розформування «Шахтарська» окрему спецроту «Торнадо» збирав інший командир. Лінько пішов у «Святу Марію», потім — у парламент. Ця плутанина регулярно спливає в коментарях.
Яка в нього родина? Мати — Єва Василівна. З Сабіною (у джерелах також Сабіна Нігматуллаєва, фітнес-тренерка і нутриціологиня) він був у стосунках кілька років, одружився навесні 2022-го. У 2023-му народилися сини-близнюки Давид і Даніель. У лютому 2024-го Лінько публічно говорив про демографічну кризу і закликав українців народжувати, посилаючись на власний досвід батьківства під час війни.
Чи можна вважати його «чисто військовим» або «чисто політиком»? Ні. Мандат 2014-го виріс із добровольчого досвіду. Повернення на фронт 2022-го виросло з відмови вести партійну війну, коли почалася інша. Обидва шари справжні, і викреслювати один заради зручної етикетки — знову лінь.
Біографія Дмитра Лінька зручна для плаката і незручна для досьє: занадто багато поворотів, щоб вкластися в одне речення, і занадто багато відкритих реєстрів, щоб залишити лише позивний. Поки «Стугна» воює на Запоріжжі, а картка VIII скликання лежить в архіві Ради, обидва тексти — бойовий і парламентський — читаються разом. Інакше залишається або ікона, або комікс, і жоден із них не витримує звірки з датою народження, номером у списку і звітом ГУР за весну 2026-го.