Із перших днів повномасштабного вторгнення боєць із позивним «Змій» добровільно став на захист України.
В одному з боїв на Донеччині чоловік отримав поранення. Потому були госпіталі та тривала реабілітація.
«Я вигорів. І морально, і фізично. Після поранення було важко. Здавалося, що всім байдуже до того, що зі мною відбувається», — згадує воїн.
Усе це накипіло настільки, що «Змій» пішов у СЗЧ.
Так, це був важкий період життя. Попереду чекали місяці реабілітації. Робота з психологами. Спроби фізичного і морального відновлення.
Та навіть попри все це остаточної крапки у його військовій історії він не поставив. За найліпшої нагоди повернутися до служби звернувся до знайомих зі 104 окремої бригади територіальної оборони «Горинь». Адже тут служить чимало його земляків із Рівненщини.
Повернення до своїх
«Я прийшов до своїх хлопців. Тут мене розуміють. Ніхто не пригнічує, не ставиться упереджено. Тут – свої люди».
Чоловік каже, що вдома було б значно спокійніше. Проте він переконаний, що потрібно продовжувати службу.
«Вдома – добре. Але потрібно і тут комусь бути. Бігати й ховатися – це не моє. Тому я вирішив повернутися. Це моє рішення».