Підрозділ радіоелектронного захисту 5-ї Слобожанської бригади Національної гвардії України «Скіф» щодня прикриває піхоту під час пересування. Гвардійці захищають логістичні шляхи та придушують російські ударні безпілотники на Харківщині.
Екіпаж із цивільних професій
Євгеній «Старік» приєднався до підрозділу після бойових виходів у Серебрянському лісництві. Раніше він служив у протиповітряній обороні. Цей досвід допоміг зрозуміти особливості польоту російських дронів та важливість прикриття піхотинців.
«Засоби радіоелектронної боротьби на сьогодні – це найважливіший невидимий захист піхоти. Прикривається піхота, бо не завжди можна виставити ті ж МВГ-шки на лінії бойового зіткнення. Мій екіпаж – це цивільні люди, які приєдналися до війська. Усі вони з різних професій, з різним баченням життя. Ну, наприклад, є хлопці, які танцювали брейкданс, за кордоном виступали. Є хлопці, які разом зі мною працювали на нашому підприємстві. Багато людей із цивільних професій, про які я навіть ніколи не знав. Наприклад, що є така професія, як ювелір вищої категорії. Людина обробляла діаманти, а зараз вона служить у нашому підрозділі», – каже Євгеній «Старік».
Олег «Лоза» працює водієм взводу РЕБ. Він вивозить хлопців на позиції та проводить ротації переважно вночі. Пильність залишається пріоритетом.
«Зараз я водій взводу РЕБ. Вивожу хлопців на позиції. Також, ну, робимо ротацію. В основному в нічний час. Пильність, у першу чергу. Так, потрапили ми якось пів року тому під Куп’янськом, віз хлопців на позиції. Летіла FPV-шка, злетіла FPV-шка, засіб РЕБ її подавив, і вона вибухнула на землі», – згадує Олег «Лоза».
Навчання та родинна підтримка
Робота вимагає технічних знань. Найважливіше, на думку «Старіка», – бажання постійно вчитися. Групи щодня перебувають на лінії бойового зіткнення. Вони більше працюють зі стаціонарними комплексами. Комплекси встановлюють у вигідних місцях і керують ними віддалено.
«Наші групи постійно перебувають на лінії бойового зіткнення, щоденно працюють. Більше працюємо на стаціонарних комплексах, вони встановлюються в певних місцях, якомога вигідніших для нас, і засобами працюють віддалено по дронах. Без бажання розвиватися не спрацює, бо якщо ти навіть щось знаєш, то цього буде недостатньо. Щоразу треба вдосконалювати, вдосконалювати свої знання», – підкреслює Євгеній «Старік».
Родина пишається гвардійцем і підтримує його. Вдома чекають дівчина, батьки та сестра з племінником. Хлопчик народився напередодні повномасштабного вторгнення. Це стало однією з причин піти захищати країну.
«Так, і родину, і Батьківщину. Ну, насамперед я пішов захищати свого племінника, який дуже-дуже малий. І я не хочу, щоб він далі продовжував своє життя в країні, в якій іде війна. Він зустрічає, завжди біжить, обіймає, завжди радий. У нас є вітання: «Привіт, козачок». Я його називаю «козачок малий». І він завжди на позитиві, завжди він віддушина моя», – розповідає «Старік».
Спорт допомагає відволіктися від думок про війну. Євгеній змалечку займається футболом. Завдяки цьому він подорожував і побачив усю Україну. Тепер радіє запрошенням грати за бригаду «Скіфів» на змаганнях. Це додає впевненості брати відповідальність.