Жителі Ізюма Харківської області 27 жовтня долучилися до Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності. Серед учасників опинився заступник начальника Ізюмської міської військової адміністрації Олексій Гомон. Він написав текст і опублікував рукописну роботу в соціальних мережах. Посадовець запропонував охочим знайти помилки.
Радіодиктант під назвою «Лист, який не закінчується» підготував письменник і ветеран російсько-української війни Артур Дронь. Текст по абзацах читали вчитель української мови та літератури Артур Пройдаков і співачка Даша Астаф’єва.
Писали в кабінетах після робочих завдань
До написання долучилися працівники Ізюмської МВА, управлінь культури, молоді та спорту, комунальних підприємств, освітніх закладів і соціальних установ. Інші жителі міста також брали участь. Через робочі обов’язки учасники писали диктант переважно у своїх кабінетах.
Для Олексія Гомона день почався інакше. Після чергових російських ударів по Ізюму він разом із колегами оглядав пошкоджені будинки в приватному секторі. Вони спілкувалися з людьми та з’ясовували, якої допомоги ті потребують.
«Я тільки повернувся з місця прильоту. Пройшли, подивилися, зафіксували пошкодження, переговорили з людьми. Думали, що не встигнемо на диктант. Але встигли. Сіли за стіл і почали писати», — розповів Олексій Гомон джерелу.
За його словами, текст виявився середньої складності. Деякі письменницькі вислови та мовні конструкції були незвичними для повсякденного спілкування.
«Багато висловів і фраз я б у житті так не писав і не говорив. Я б висловився простіше. Але ж текст написаний письменником, тому він такий», — пояснив посадовець.
До читців зауважень цього року не було. Темп виявився комфортним. Текст читали виразно, а інтонація допомагала правильно розставляти розділові знаки.
Можливість відволіктися на пів години
Олексій Гомон зізнався, що ще зі шкільних років диктанти писав непогано. Гуманітарні предмети при цьому не були його улюбленими.
«Диктанти я писав добре, а от твори дуже не любив. Писав, звичайно, але не любив. Мені більше подобалися математика, алгебра, геометрія, хімія», — пригадав він.
Попри це, грамотності завжди намагався приділяти увагу. Свій рукописний диктант посадовець опублікував у соціальних мережах. Він запропонував знайомим і всім охочим перевірити текст і знайти помилки. Допис супроводив висловом «Вік живи — вік учись».
Олексій Гомон не приховує, що написав текст неідеально. Водночас принципово не користувався смартфоном чи іншими технічними підказками. Хоча міг би записати текст і отримати його автоматичне розшифрування.
«Але ж це нецікаво. І нечесно», — пояснив він.
Надсилати роботу на офіційну перевірку посадовець не планує. Він писав диктант не заради результату чи змагання за звання найграмотнішого учасника.
Найціннішим для нього стало інше. З’явилася можливість хоча б ненадовго відволіктися від щоденних проблем прифронтового міста.
«Мені вдалося на ці пів години, може, трохи довше, «виключитися», відволіктися. Наче на занятті з психологічного розвантаження побував. Диктант зробив мій настрій до кінця дня. Я почувався спокійно, хоча день почався, як і останні дні та місяці, дуже складно. У плані підтримки цей диктант мені сьогодні допоміг», — поділився Олексій Гомон.