З кінця червня 2026 року Ізюм зазнає найінтенсивніших ударів після деокупації. Попри щоденні обстріли місто відновлює інфраструктуру. Ремонтують дороги. Через нього проходять логістичні та евакуаційні шляхи з лінії фронту.
Руйнування житла і щоденні обстріли
25 серпня російські ракети розбили вулицю, на якій живе Надія Кашнікова. Удари завдали з реактивної системи залпового вогню. За даними міської військової адміністрації руйнувань зазнали 90 приватних будинків.
«З 20-го по 44-й останні будинки постраждали. А три будинки зникли. Воно бахкає, бахкає. Я молю, кажу: “Господи, допоможи, пробач!”. Через дві хати чоловік в одних трусах, мабуть (вийшов — ред.). Весь у пилу, у сажі. І у нього на правій руці, видно, осколок. Кажу: “Колю, я боюся дивитися, мені погано, але щось влучило”», — згадує Надія Кашнікова.
На запитання, чи не страшно залишатися в місті, вона відповіла: «Страшно. Я ночами не сплю».
Сусід Микола Борщов розповів, що уламка в руці не виявили. Поранення все одно довелося лікувати.
«Воно перший раз бахнуло, ну, а другий раз мене… Я трохи за рогом був. Просто мені пощастило, що мене не накрило. Коли я вже прийшов до тями, я думав, або очі, або зір втратив — воно все чорне. Розплющую — нічого не видно було», — говорить Микола Борщов.
Начальник міської військової адміністрації Сергій Федченко заявив, що з кінця червня росіяни б’ють по Ізюму щодня. Удари стали найсильнішими за чотири роки після деокупації.
«За ці майже два місяці по території громади було випущено, за нашими підрахунками, 59 КАБів, 8 “Бандеролей”, близько 20 РСЗВ і близько 20 “Шахедів”. Більше страждає саме місто Ізюм. У приватному секторі близько 520 будинків пошкоджено, близько 20 — повністю зруйновано», — розповів Федченко.
Населення, спогади жителів і відновлення
Після звільнення 10 вересня 2022 року в місті відновили комунікації. Сюди повернулися жителі. Нині вулиці затягують антидроновими сітками.
У Ізюмі залишається близько 20 тисяч людей. Це вдвічі менше, ніж до повномасштабної війни. У громаді проживає близько 30 тисяч осіб.
«До окупації в місті проживали майже 45 тисяч населення; у період окупації залишалося більше 10 тисяч. Зараз у громаді близько 30 тисяч населення, і трошки більше 20 тисяч — у місті Ізюмі. Звісно, останні два місяці щільних обстрілів міста, інтенсивних, дали відтік населення. Не можу сказати, що це дуже великий відтік, але він є. В основному виїжджають сім’ї, у яких є малолітні діти», — каже Сергій Федченко.
Масової евакуації немає.
«Це не той Ізюм, який був до початку вторгнення РФ. Місто мертве, людей немає, машин немає, магазини зруйновані. Жителі, які не виїхали, які тут працюють, в першу чергу це наші комунальні служби — низький їм уклін за те, що вони роблять», — говорить Наталія Кисельова.
Анна Ілющенко згадує період окупації: «В окупації продуктів не було, води не було, газу не було, світла не було. Люди жили у підвалах. На вулицю без паспорта не можна було вийти. Якщо ти порушив комендантську годину… Мене один раз спіймали — забрали паспорт. Їздила на відпрацювання».
Олена Петрова зазначила: «Якщо б не оці «прильоти», які продовжуються до цього часу… Тобто, вони в різних частинах нашого міста: прилітають то в один район, то в інший. Напрягаєшся дуже, тому що не знаєш, куди воно може наступного разу прилетіти».
Микола Борщов додав: «Немає дня, щоб сюди КАБи або ракети не летіли. Ізюм дуже часто б’ють. Три штуки за день — це мало. Вночі можуть, вдень б’ють. Тут побито дуже багато. Ніхто не знає, що буде завтра. Ніхто. Всі сидять, як на пороховій бочці».
Місто продовжує відновлюватися від атак і наслідків окупації.
«Найважче, напевно, було після деокупації. Коли ми повернулися у це місто і побачили, наскільки воно зруйноване, забруднене і таке інше… В умовах постійних обстрілів ми зазвичай не плануємо щось нове. Тому відновлюємо в першу чергу житло для того, щоб люди поверталися, тепло і потрошку все інше», — говорить директор комунального підприємства «Благоустрій міста Ізюма» Юрій Бриль.
Військові допомагають комунальникам. Бували випадки, коли військові просили навчити їх ямкового ремонту. Спільно роблять антидронові сітки.
Старший офіцер відділу комунікацій Третього армійського корпусу з позивним «Зміст» розповів: «Безпілотна компонента — це один із основних викликів цієї війни. Тому АДЗ також працює як на цивільні потреби, так і на військові. Ми постійно ініціюємо ремонтні роботи як за рахунок державних інституцій, наприклад, “Автостради”, так і намагаємося ремонтувати самі. Наші інженери роблять ямковий ремонт тоді, коли за нашою ініціативою державні компанії роблять більш серйозний ремонт доріг. Вже відремонтовано близько 15 кілометрів доріг, в планах ще близько 15».
«Військові долучаються до ремонтних робіт, тому що це наша країна. Ми — вчорашні цивільні, і ми працюємо разом в одному місті із цивільними. Ізюм — це наше місто, тому нам важливо, що, незважаючи на таку важку війну, ми можемо допомагати цивільному населенню зменшити наслідки цієї війни для їхнього буденного життя».