Таблиця груп крові — це не декоративна схема з підручника, а робочий інструмент, яким користуються трансфузіологи, акушери й донорські центри щодня. Вона показує, які антигени сидять на еритроцитах і які антитіла циркулюють у плазмі, а від цього залежить, чи переливання мине спокійно, чи запустить гемоліз.
Для початківця достатньо запам’ятати вісім поширених комбінацій системи AB0 і резус-фактора. Для досвідченого читача таблиця розкриває інше: правила для еритроцитів і для плазми протилежні, «універсальний донор» працює лише в екстрених межах, а рідкісні фенотипи на кшталт бомбейського hh ламають звичну логіку 0(I).
Нижче — повні таблиці сумісності, успадкування, регіональні цифри для України та розбір помилок, через які люди неправильно читають навіть бездоганно накреслену схему.
Що насправді стоїть за літерами A, B, 0 і знаком «плюс-мінус»
Група крові — це набір молекул на мембрані еритроцита. У системі AB0 вирішальні два вуглеводні антигени: A і B. Якщо їх немає, клітина виглядає як 0 (нульова, перша). Якщо є обидва — як AB (четверта). Паралельно в плазмі з’являються природні антитіла до тих антигенів, яких на власних клітинах немає: у групи 0 є анти-A і анти-B, у групи A — анти-B, у групи B — анти-A, у групи AB антитіл до A і B немає.
Резус-фактор у повсякденній мові означає антиген D системи Rh. Якщо D є, групу позначають як позитивну; якщо немає — як негативну. Разом AB0 і RhD дають вісім звичних варіантів: 0−, 0+, A−, A+, B−, B+, AB−, AB+.
Це лише верхівка. Станом на 31 травня 2025 року International Society of Blood Transfusion (isbtweb.org) визнає 48 систем груп крові і сотні антигенів. Для планового переливання клінічно найважливіші AB0, Rh і часто Kell. Решта систем виходять на перший план, коли в пацієнта вже є алоантитіла або коли потрібен рідкісний фенотип.
Ключове правило еритроцитів просте: не можна віддавати реципієнту антиген, проти якого в нього вже є антитіла. Саме тому 0− називають універсальним донором червоних клітин, а AB+ — універсальним реципієнтом.
Як позначають групу в документах
В Україні паралельно живуть два записи: римські цифри I–IV і літери 0, A, B, AB. Перша = 0(I), друга = A(II), третя = B(III), четверта = AB(IV). Резус пишуть як Rh+, Rh−, D+ або D−. На етикетці компонента крові додатково стоїть код ISBT 128 — міжнародний стандарт маркування донації.
Повна таблиця сумісності еритроцитів: хто кому може віддати кров
У плановій трансфузіології завжди намагаються дати однойменну групу. Таблиця нижче описує допустимі, а не ідеальні варіанти для еритроцитарної маси. Рядок — реципієнт, стовпець — донор.
| Реципієнт | 0− | 0+ | A− | A+ | B− | B+ | AB− | AB+ |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 0− | так | ні | ні | ні | ні | ні | ні | ні |
| 0+ | так | так | ні | ні | ні | ні | ні | ні |
| A− | так | ні | так | ні | ні | ні | ні | ні |
| A+ | так | так | так | так | ні | ні | ні | ні |
| B− | так | ні | ні | ні | так | ні | ні | ні |
| B+ | так | так | ні | ні | так | так | ні | ні |
| AB− | так | ні | так | ні | так | ні | так | ні |
| AB+ | так | так | так | так | так | так | так | так |
Джерела схеми: клінічні таблиці сумісності еритроцитів (StatPearls / NCBI; практики служб крові). Це узагальнена AB0+RhD матриця для червоних клітин, а не для цільної крові.
0− тримають у резерві приймального відділення саме тому, що на цих еритроцитах немає антигенів A, B і D. Навіть тоді обсяг обмежений: велика кількість плазми групи 0 містить анти-A і анти-B і може зашкодити реципієнту іншої групи. Тому в екстреній ситуації віддають саме еритроцитарний компонент, а не «цільну пляшку з холодильника».
Жінкам дітородного віку та дівчатам за можливості уникають RhD-позитивних клітин, якщо їхня група Rh-негативна. Мета — не сенсибілізувати організм антигеном D і не ускладнити майбутню вагітність.
Плазма, тромбоцити і цільна кров — таблиці, які часто плутають
Правила для плазми дзеркальні. Антитіла сидять у плазмі, тож універсальний донор плазми — AB (антитіл анти-A і анти-B немає), а універсальний реципієнт плазми — група 0 (їй можна віддати плазму будь-якої групи AB0, бо власні клітини не несуть A чи B).
| Група реципієнта | Сумісні еритроцити | Сумісна плазма | Коментар |
|---|---|---|---|
| 0 | лише 0 | 0, A, B, AB | обмежений вибір клітин, широкий вибір плазми |
| A | A, 0 | A, AB | не можна давати клітини B чи AB |
| B | B, 0 | B, AB | симетрично до групи A |
| AB | AB, A, B, 0 | лише AB | найширший вибір клітин, найвужчий — плазми |
Джерело принципів підбору: таблиці pretransfusion testing (StatPearls / NCBI) та протоколи служб крові щодо компонентів.
Цільна кров сумісна вужче, ніж відмиті чи ресуспендовані еритроцити: разом із клітинами пацієнт отримує плазму донора з її антитілами. Тому цільну кров групи A не віддають пацієнту 0, навіть якщо «за еритроцитами начебто можна». Тромбоцити підбирають за AB0 за можливості; при дефіциті допускають несумісність, особливо якщо концентрат у додавальному розчині з мінімумом плазми.
За моїм досвідом пояснення цих трьох таблиць пацієнтам перед плановою операцією знімає половину тривоги: людина бачить, що «універсальність» — не магія, а різна логіка для різних компонентів.
Таблиця успадкування групи крові у дитини
Ген AB0 має три основні алелі: A і B домінантні один щодо одного (кодомінантність), 0 рецесивний. Дитина отримує по одному алелю від кожного з батьків. Резус успадковується окремо: наявність D зазвичай домінує над його відсутністю, але існують слабкі й часткові варіанти D, які лабораторія має розрізняти окремо.
| Група батька | Група матері | Можлива група дитини | Що виключено |
|---|---|---|---|
| 0 | 0 | лише 0 | A, B, AB |
| 0 | A | 0 або A | B, AB |
| 0 | B | 0 або B | A, AB |
| 0 | AB | A або B | 0, AB |
| A | A | 0 або A | B, AB |
| A | B | 0, A, B, AB | — |
| A | AB | A, B, AB | 0 |
| B | B | 0 або B | A, AB |
| B | AB | A, B, AB (іноді 0*) | зазвичай 0 |
| AB | AB | A, B, AB | зазвичай 0 |
*Нуль у дитини від батька чи матері AB можливий лише в рідкісних винятках: бомбейський фенотип, цис-AB. Для побутових висновків про батьківство цього недостатньо — потрібна генетична експертиза, а не таблиця з інтернету.
Практичний сенс таблиці успадкування інший, ніж у таблиці переливання. Вона пояснює, чому в родині з групами A і 0 може народитися дитина 0, і чому двоє батьків 0 не можуть мати дитину AB. Вона не визначає «сумісність для зачаття»: запліднення від групи крові не залежить.
Бомбейський фенотип: коли 0 — ще не 0
Щоб антигени A і B з’явилися на клітині, спочатку потрібен антиген H. Якщо обидва алелі гена FUT1 непрацездатні (генотип hh), H немає, тож A і B не формуються, навіть якщо гени AB0 їх кодують. Серологічно кров виглядає як 0, але в плазмі є потужні анти-H. Такому пацієнту не можна переливати навіть звичайну 0(I): його антитіла зруйнують донорські клітини. Кров підходить лише від інших носіїв того самого фенотипу. У Європі це приблизно 1 випадок на мільйон, в окремих регіонах Індії — значно частіше.
Резус під час вагітності: коли таблиці переливання вже замало
Резус-конфлікт виникає, якщо у матері немає антигену D, а у плода він є. Під час пологів, викидня, інвазивної процедури чи травми живота клітини плода можуть потрапити в кровотік матері. Імунна система виробляє анти-D. Наступна вагітність RhD-позитивним плодом ризикує гемолітичною хворобою.
Без профілактики ризик сенсибілізації після пологів RhD-позитивною дитиною оцінюють приблизно в 13–16%. Планове введення анти-D імуноглобуліну на 28–32 тижні та повторно протягом 72 годин після пологів (якщо дитина RhD-позитивна) знижує цей ризик до часток відсотка.
AB0-несумісність матері й плода теж буває, найчастіше коли в матері група 0, а в дитини A або B. Зазвичай вона легша за класичний резус-конфлікт, але лабораторний нагляд усе одно потрібен.
Таблиця груп крові подружжя не замінює аналіз на антитіла. Жінці з Rh− потрібне визначення групи, резусу й скринінг антитіл на ранніх термінах, далі — контроль за призначенням акушера.
Поширені помилки при читанні таблиці груп крові
- Плутати еритроцити з плазмою. Людина з AB+ справді може прийняти еритроцити майже будь-якої групи, але її плазму можна віддавати лише реципієнтам AB. Зворотне твердження («AB — універсальний донор») стосується плазми, не клітин.
- Вважати 0− абсолютно безпечною для всіх обсягів. В екстреній допомозі 0− рятує життя. У плановому режимі однойменна група безпечніша: менше чужорідних антигенів і менше антитіл плазми.
- Читати таблицю успадкування як тест на батьківство. Рідкісні генотипи, слабкі підгрупи A, цис-AB і помилка лабораторії дають «неможливі» комбінації. Юридичний висновок робить лише ДНК-експертиза.
- Переносити японську типологію характеру чи дієти за групою крові на медицину. Для трансфузії й вагітності ці схеми не мають доказової сили. Рішення лікаря спирається на антигени й антитіла, не на харчові піраміди.
- Ігнорувати Kell, Duffy, Kidd після попередніх переливань. У багатотрансфузійних пацієнтів і жінок із акушерським анамнезом антитіла поза AB0/Rh — реальна причина відтермінування операції. Таблиця з восьми клітинок цього не показує.
- Довіряти домашньому експрес-тесту як офіційному результату. Аптечна смужка годиться для орієнтиру. У карту, на операцію й у донорський центр приймають лише лабораторне визначення з контролем.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли пацієнту роками в документах стояла група A+, а перед ортопедичною операцією перехресна проба виявила розбіжність forward і reverse grouping через підгрупу A і холодні аглютиніни. Операцію не скасували — просто підібрали фенотипово сумісні клітини. Якби орієнтувалися лише на старий штамп у паспорті, ризик був би іншим.
Як перевірити групу крові і коли результат варто перездати
Лабораторія визначає групу двома зустрічними шляхами. Пряме (клітинне) типування шукає антигени A і B на еритроцитах реагентами анти-A та анти-B. Зворотне типування шукає антитіла в плазмі за допомогою стандартних еритроцитів A і B. Резус D визначають окремим реагентом; при сумнівному результаті додають тест на слабкий D і, за потреби, генотипування.
Розбіжність прямої і зворотної реакції — не «збій принтера», а сигнал зупинитися. Причини бувають технічні (переплутані реагенти, погане співвідношення крапель, температура понад 25 °C, прострочені цоліклони) і біологічні (підгрупи A, поліаглютинація, холодові антитіла, немовлята без ще не сформованих ізогемаглютинінів, імуносупресія).
Коли можна розібратися самостійно, а коли потрібен фахівець
- Самостійно достатньо: дізнатися орієнтовну групу перед донорством, звірити старий запис у медкартці з новим бланком, зрозуміти таблицю сумісності для сім’ї.
- До лікаря або трансфузіолога варто йти: планова операція з ризиком крововтрати, вагітність при Rh− або при групі 0 у матері й A/B у партнера, будь-яка розбіжність двох аналізів, попередні переливання, гемолітична реакція в анамнезі, підозра на рідкісний фенотип, потреба в паспорті донора рідкісної крові.
Домашній тест не замінює пробу на індивідуальну сумісність перед трансфузією. Навіть ідеальний збіг за таблицею не скасовує лабораторний кросматч.
Питання, які найчастіше ставлять після першої таблиці
Чи можна переливати однойменну групу, але з іншим резусом? Rh+ реципієнту Rh− клітини технічно підходять, бо антигену D у донора немає. Навпаки — небезпечніше: Rh− пацієнт може виробити анти-D. Для дівчат і жінок до менопаузи такого уникають навіть в умовах дефіциту, якщо є альтернатива.
Чому в однієї людини в різних лікарнях інколи «різна» група? Найчастіше це слабкий D, підгрупа A, помилка ідентифікації зразка або старий запис без зворотного типування. Потрібен повтор у лабораторії, яка вміє розбирати розбіжності, а не третій експрес-тест із аптеки.
Яка група найрідкісніша серед восьми звичайних? У більшості європейських популяцій найменше AB−. Ще рідші — бомбейський фенотип і Rh-null («золота кров»), яких у світі лічені десятки активних донорів.
Чи впливає група крові на ймовірність завагітніти? Ні. Впливає імунологічний конфлікт уже під час вагітності, передусім за антигеном D, і його можна профілактувати.
Що писати в екстреному повідомленні рідним? Група й резус у форматі «A(II) Rh−», дата останнього лабораторного підтвердження, відомості про антитіла, якщо вони є. Це коротше і корисніше за фото таблиці з соцмережі.
Чек-лист і регіональна картина: Україна та рідкісні типи
В українській популяції, за узгодженими оцінками донорських і популяційних вибірок, найчастіша група — A(II), приблизно 37–40%. Далі 0(I) — близько 33–37%, B(III) — 17–21%, AB(IV) — 6–9%. Rh-негативних приблизно 12–15%. Детальна розбивка восьми фенотипів у відкритих країнових зведеннях для України близька до такого порядку: A+ і 0+ домінують, AB− залишається найдефіцитнішою з «звичайних» позицій. Орієнтири узгоджуються з оглядами розподілу груп крові за країнами та вітчизняними донорськими дослідженнями.
Це пояснює логістику банків крові: 0− і від’ємні рідкісні фенотипи закінчуються першими, хоча «універсальність» 0− відома всім. Людина з AB− здається «не універсальною» за еритроцитами, але її кров критично потрібна такій самій групі.
- Перевірте, чи група в медкартці підтверджена лабораторно, а не зі слів або домашнього тесту.
- Запишіть повне позначення: літера або римська цифра, резус, дата аналізу.
- Перед плановою операцією уточніть, чи потрібен фенотип за Rh (C, c, E, e) і Kell.
- При Rh− і вагітності — скринінг антитіл і календар анти-D за призначенням акушера.
- Не використовуйте таблицю сумісності замість проби на індивідуальну сумісність.
- Якщо ви донор рідкісної групи, зберігайте контакти служби крові; такі компоненти інколи резервують імена.
- Після переливання або вагітності новий скринінг антитіл може змінити майбутній підбір — це нормально, а не «псування» групи.
Таблиця груп крові залишається короткою мовою безпеки. Вона не відміняє лабораторію, не визначає характер і не замінює розмову з трансфузіологом, коли з’являються антитіла або рідкісний фенотип. Але якщо розуміти, чому 0− рятує в шоковій, чому плазма AB іде всім, а клітини AB — майже нікому, схема з восьми клітинок перестає бути загадкою і стає практичним орієнтиром.