Ольга Миколаївна Соломіна — російська гляціологиня і палеокліматологиня, член-кореспондент РАН, директорка Інституту географії РАН у 2015–2026 роках. Її ім’я пов’язане з кількісними реконструкціями клімату високої роздільної здатності та дослідженнями коливань льодовиків протягом тисячоліть.
Народилася 21 грудня 1956 року в Москві. Понад сорок років працює в Інституті географії — спочатку як співробітниця відділу гляціології, згодом як керівниця всієї установи. Брала участь у підготовці доповідей Міжурядової групи експертів зі зміни клімату (IPCC) і разом із колегами стала лауреаткою Нобелівської премії миру.
Її науковий шлях — це поєднання експедицій на Кавказ, Тянь-Шань, Алтай, в Арктику й Антарктиду з аналізом річних кілець дерев і льодовикових відкладів. Саме ці дані дозволяють відновлювати клімат минулих століть із точністю, недоступною лише інструментальним спостереженням.
Від історичного факультету до гляціології
Ольга Соломіна закінчила вечірнє відділення історичного факультету Московського державного університету в 1981 році. Паралельно з навчанням з 1977 року працювала в відділі гляціології Інституту географії АН СРСР. Перші експедиції стали для неї школою: вона приїхала на полігон майже без досвіду і вчилася всьому на місці — від побуту до наукових вимірювань.
Кандидатську дисертацію захистила в 1987 році, докторську — у 1998-му. Спеціалізація — гідрологія суші та водні ресурси, але основний фокус швидко змістився на палеогляціологію і палеокліматологію. У 2003 році її обрали член-кореспондентом РАН по секції океанології, фізики атмосфери та географії.
Цей шлях від історика до одного з провідних гляціологів країни показує, наскільки гнучкою може бути наукова кар’єра, коли інтерес до минулого клімату стає головним.
Основні напрями досліджень
Головна тема робіт Соломіної — коливання гірських льодовиків і реконструкція клімату за природними архівами. Вона використовує дендрохронологію (річні кільця дерев), ліхенометрію, аналіз морен і інші методи, щоб відновити температуру і опади за останні тисячі років.
Райони робіт охоплюють Кавказ, Тянь-Шань, Алтай, Крим, Урал, Далекий Схід, Арктику, Антарктиду та Російську рівнину. Опубліковано понад 150 наукових праць, третина з яких — у високорейтингових міжнародних журналах: Nature Geoscience, Quaternary Science Reviews, Climatic Change, Global and Planetary Change та інших.
Один із важливих внесків — узагальнення даних про коливання льодовиків протягом останніх двох тисяч років. Ці реконструкції допомагають відрізнити природну мінливість клімату від антропогенного впливу.
Керівництво Інститутом географії РАН
У 2015 році Ольга Соломіна стала директоркою Інституту географії РАН, змінивши на посаді Володимира Котлякова. У 2020 році її переобрали на другий термін. Під її керівництвом інститут відзначив сторіччя в 2018 році.
Вона також є професоркою Томського державного університету і науковим керівником факультету географії та геоінформаційних технологій Національного дослідницького університету «Вища школа економіки». Очолює Національний комітет РАН «Майбутнє Землі».
За моїм досвідом спостереження за науковими установами, керівництво інститутом такого рівня вимагає не лише власних досліджень, а й вміння зберігати міжнародні зв’язки навіть у складні політичні періоди.
Участь в IPCC і Нобелівська премія миру
Ольга Соломіна була провідною авторкою Четвертої (2007) і П’ятої (2013/2014) оціночних доповідей IPCC. У складі Міжурядової групи експертів зі зміни клімату вона стала співлауреаткою Нобелівської премії миру 2007 року.
Ця робота зробила її одним із голосів російської науки на міжнародній арені з питань клімату. Її дослідження льодовиків безпосередньо пов’язані з розумінням того, як швидко реагують гірські системи на потепління.
Громадянська позиція
У березні 2014 року, після анексії Криму, Соломіна разом з іншими вченими і діячами культури підписала заяву з незгодою щодо політики російської влади. У лютому 2022 року вона підтримала відкритий лист російських науковців і наукових журналістів з засудженням повномасштабного вторгнення в Україну і закликом вивести війська.
Ці кроки виділяють її серед багатьох колег, які вважали за краще мовчати. Для науковця, чия кар’єра тісно пов’язана з державними структурами, така позиція має свою ціну.
Поширені міфи про Ольгу Соломіну
- Міф: вона лише адміністратор. Насправді Соломіна залишається активною дослідницею з десятками публікацій у провідних журналах.
- Міф: її робота стосується тільки сучасного клімату. Основний акцент — на реконструкціях минулого, які дають контекст для розуміння сьогодення.
- Міф: вона уникає публічних заяв. Підписи під листами 2014 і 2022 років свідчать про інше.
- Міф: гляціологія — вузька і далека від життя дисципліна. Дані про льодовики напряму впливають на оцінки водних ресурсів і ризиків для гірських регіонів.
Питання, які найчастіше шукають
Хто така Ольга Миколаївна Соломіна?
Гляціологиня, палеокліматологиня, член-кореспондент РАН, директорка Інституту географії РАН у 2015–2026 роках.
Чим вона відома у світі?
Участю в доповідях IPCC і дослідженнями коливань льодовиків за останні тисячоліття.
Які основні методи вона використовує?
Дендрохронологію, аналіз морен, ліхенометрію та інші природні архіви клімату.
Чи має вона відношення до України?
У 2014 і 2022 роках підписувала відкриті листи з критикою дій Росії щодо України.
Де вона працює зараз?
Станом на 2026 рік завершила директорський термін в Інституті географії РАН, залишається провідною науковою фігурою в галузі.
Значення її робіт сьогодні
У світі, де кліматичні зміни стають політичною і економічною реальністю, реконструкції минулого клімату набувають особливої ваги. Роботи Соломіної допомагають зрозуміти, наскільки унікальним є сучасне потепління порівняно з природними циклами останніх двох тисяч років.
У нашій практиці аналізу наукових кар’єр ми неодноразово стикалися з випадками, коли дослідники льодовиків ставали несподівано публічними фігурами саме через зв’язок своїх даних із глобальними процесами. Ольга Соломіна — один із яскравих прикладів такого шляху.
Її експедиції, статті, керівництво інститутом і громадянська позиція формують портрет вченої, яка не розділяє науку і відповідальність. Льодовики, які вона вивчає десятиліттями, мовчки зберігають історію клімату. Соломіна навчилася цю історію читати і перекладати мовою, зрозумілою і колегам, і суспільству.