Ігор Тинний — один із тих українських підприємців, чиє ім’я рідко з’являється на обкладинках глянцю, але постійно звучить у розмовах про реальну енергетику країни. Засновник і співвласник холдингу «Гідроенергоінвест-Акванова» (відомого також як IVT Group), співзасновник Української асоціації відновлюваної енергетики, інвестор у десятки малих гідро-, сонячних і біомасових станцій, а також гравець на ринку поводження з відходами Києва.
У 2026 році, коли централізована радянська енергосистема майже зруйнована обстрілами, його підхід — розпорошена генерація, накопичувачі та відмова від гігантських довгобудів — виглядає не як теорія, а як практична відповідь на питання виживання. Стаття розкриває шлях від студента-економіста до власника портфеля з півсотні об’єктів, показує механіку бізнесу і дає інструменти, щоб відрізняти факти від чуток.
Від київських вулиць до кандидатської: формування економічного світогляду
Народився Ігор Владиславович Тинний 22 лютого 1975 року в Києві, у центрі міста — на вулиці, яка колись називалася Ульянових, а тепер є Лабораторним провулком. Сім’я була звичайною: мати працювала в апараті ЦК КПУ машиністкою і керівником експедиції, батько — інженером зв’язку, пізніше отримав юридичну освіту і працював у судах та держкомпаніях. Жодної партійної кар’єри чи олігархічного спадку.
Школу закінчив у престижному математичному ліцеї №171 «Лідер» із золотою медаллю. У 1997 році отримав диплом економіста Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Паралельно з навчанням уже заробляв: торгував іграшками на польському кордоні, джинсами на ринку біля Олімпійського, консультував, продавав переобладнання тракторів. У 19 років став директором інвестиційного фонду «Гарант», що працював із ваучерами. Пізніше захистив кандидатську дисертацію з економічної теорії і кілька років викладав на факультеті.
Цей ранній досвід — від дрібної торгівлі до консалтингу без власного капіталу — став фундаментом. За його словами в одному з інтерв’ю, суть бізнесу полягала в тому, щоб консультувати тих, хто має гроші, і створювати складні, непрозорі для рейдерів структури.
Консалтинг, радникство і перші кроки в енергетиці
На початку 2000-х Тинний увійшов у політико-економічне середовище як позаштатний радник прем’єр-міністра (спочатку при Ющенку, пізніше в 2005 році). Працював через програму UNDP, отримував фіксовану винагороду і не був державним службовцем. Це дало доступ до макроекономічних рішень і розуміння, як працює влада зсередини.
Після повернення в приватний сектор він розкрутив консалтинг, а в 2008 році заснував енергетичний холдинг «Гідроенергоінвест-Акванова». Ставка була зроблена на малі гідроелектростанції — об’єкти, які тоді майже ніхто серйозно не розглядав. Ринок приватної гідроенергетики був крихітним порівняно з державною «Укргідроенерго», і саме там Тинний із партнерами зайняв значну частку.
Стратегія була простою і жорсткою: купувати або будувати невеликі станції, дробити активи на багато юридичних осіб, залучати партнерів (серед яких у різні роки фігурували Юлія Льовочкіна та інші) і працювати за «зеленим» тарифом. Це дозволило накопичити портфель, який сьогодні налічує близько 50 об’єктів різного типу.
Будівництво портфеля: як виглядає бізнес-імперія зеленої генерації сьогодні
Станом на 2025–2026 роки холдинг Тинного і партнерів контролює десятки міні-ГЕС, кілька сонячних станцій, біомасові та біогазові об’єкти, а також системи накопичення енергії (BESS). Загальна потужність гідроактивів у різні роки оцінювалася в 30–46 МВт. Компанія позиціонує себе як «ларьочника» — власника багатьох дрібних точок генерації замість одного великого об’єкта, який легко знищити ракетою.
Ось орієнтовна структура ключових напрямів (дані узагальнені з відкритих реєстрів і публічних заяв):
| Напрям | Приблизний масштаб | Особливості |
|---|---|---|
| Міні-ГЕС | 25–36 станцій, ~30–46 МВт | Найбільший приватний гравець сегменту |
| Сонячні станції | 6+ об’єктів | Часто з системами зберігання |
| Біомаса / біогаз | Кілька станцій | У т.ч. виробництво з лушпиння соняшника |
| BESS (накопичувачі) | Ліцензії на кілька компаній | Ключовий напрям розвитку під час війни |
Джерела: публічні дані Forbes.ua, YouControl, заяви компанії та інтерв’ю. Цифри можуть коливатися через партнерські угоди та судові процеси з розподілу активів.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли власник кількох малих ГЕС після атаки на велику станцію зміг за кілька днів перерозподілити навантаження і зберегти постачання для локальних споживачів. Саме така логіка лежить в основі портфеля Тинного.
Диверсифікація ризиків: відходи Києва, ресторани та інші напрями
Енергетика — це лише частина. Тинний є співвласником і членом наглядової ради «Київспецтрансу» (один із ключових операторів вивезення побутових відходів столиці), власником «Укрвторресурсів» і «Профпереробки». Компанії працюють із полігонами, сортуванням і частково з переробкою. Мета, яку він озвучував публічно, — будівництво сучасного сміттєпереробного заводу, щоб закрити переповнений полігон №5.
Окремий блок — ресторанний бізнес: «Прага» на ВДНГ, «Монтеккі і Капулетті» на Печерську, раніше — інші заклади. Плюс нерухомість і окремі промислові активи. Така розпорошеність, за його ж логікою, робить бізнес «незручним» для рейдерів: забрати одне — складно, забрати все — майже неможливо.
За моїм досвідом використання подібної моделі диверсифікації протягом місяців аналізу відкритих даних, саме складність структури часто стає кращим захистом, ніж політичні зв’язки.
Голос бізнесу в енергетичній кризі: ключові позиції Тинного під час війни
З 2022 року Тинний активно виступає публічно. Його головна теза проста: великі централізовані об’єкти — легка мішень. Потрібна розосереджена генерація — малі ГЕС, СЕС з BESS, газопоршневі станції, біомаса. Він критикує довгобуди нових атомних блоків під час війни, прайс-кепи, борги перед «зеленими» інвесторами (оцінюються в сотні мільйонів доларів) і адміністративне регулювання ринку.
У блогах і інтерв’ю 2024–2026 років він неодноразово наголошував: без погашення боргів і скасування штучних обмежень приватний капітал не піде в нову генерацію. При цьому сам продовжує інвестувати в накопичувачі та маневрові потужності. Його компанія отримувала ліцензії на зберігання енергії, судилася з «Гарантованим покупцем» за борги і вигравала.
Позиція жорстка: ринок має визначати ціну, адресні субсидії — для малозабезпечених, а держава має припинити створювати нові схеми вилучення грошей із сектору.
Поширені помилки в оцінці його діяльності та як їх уникати
- Плутати дату народження. У відкритих джерелах фігурують і 1970, і 1975 рік. Надійніші реєстри та Forbes вказують 22 лютого 1975-го. Перевіряйте першоджерела, а не копіпаст.
- Зводити все до «зеленого тарифу». Тариф був інструментом на старті, але сьогодні портфель включає BESS, біомасу і роботу в умовах дефіциту. Ігнорувати еволюцію — означає не розуміти бізнес-модель.
- Бачити лише скандали. Зв’язки з політиками, ресторани, відходи — усе це існує. Але ігнорувати реальну генерацію і публічну критику системи теж викривлює картину.
- Очікувати прозорості як у західних компаніях. Український бізнес такого масштабу часто працює через десятки ТОВ і партнерські схеми. Це не завжди злочин, іноді — захист.
Ці помилки виникають через поверхневі досьє, які копіюють одне одного роками. Глибший погляд вимагає зіставлення реєстрів, інтерв’ю і фактичних потужностей.
FAQ: що найчастіше шукають про Ігоря Тинного
Скільки йому років і де народився?
22 лютого 1975 року, Київ. У 2026-му йому 51.
Чим саме володіє?
Контролює або співволодіє десятками компаній у зеленій енергетиці (міні-ГЕС, СЕС, біомаса, BESS), має частки в сміттєвому бізнесі Києва і ресторанах. Точні відсотки змінюються через партнерські угоди.
Він олігарх?
Ні. Масштаб бізнесу значний для приватного сектору, але далекий від класичних олігархічних груп. Сам позиціонує себе як серійний підприємець і критик монополій.
Яка його позиція щодо атомної енергетики?
Вважає атом хребтом системи, але категорично проти нових великих блоків під час війни — занадто довго, занадто дорого, занадто вразливо. Краще розпорошена генерація.
Чи можна йому довіряти як експерту?
Він має прямий інтерес у секторі, тому його слова варто перевіряти цифрами і порівнювати з позиціями інших гравців. При цьому його прогнози щодо необхідності BESS і малої генерації збігаються з тим, що відбувається на практиці після 2022 року.
Практичний урок від Тинного для тих, хто будує або споживає енергію
Головний урок, який випливає з його шляху: у нестабільній країні перевага — у розпорошеності й швидкості. Один великий об’єкт можна знищити одним ударом. П’ятдесят малих — значно складніше. Накопичувачі перетворюють денний профіцит сонця на вечірню енергію. Біомаса працює тоді, коли вітру і сонця немає.
Для початківця-інвестора це означає: не женіться за гігаватами. Шукайте ніші, де державне регулювання ще не вбило економіку, і будуйте захист через складність структури. Для досвідченого — дивіться на борги ринку і прайс-кепи як на червоний прапор. Для звичайного споживача — розумійте, чому малі станції і домашні накопичувачі стають частиною національної безпеки.
Ігор Тинний не ідеальний герой і не злодій з досьє. Він — підприємець, який побудував реальний портфель у найскладнішій галузі країни і не боїться говорити, що система гниє зсередини. У 2026 році саме такі голоси стають ціннішими за гучні заяви чиновників.