Олександр Федорович Сєнкевич — міський голова Миколаєва з листопада 2015 року, один із наймолодших мерів обласного центру в новітній історії України. Колишній IT-підприємець і викладач комп’ютерних дисциплін, він двічі перемагав на виборах, пройшов спробу імпічменту, залишився в місті під час повномасштабного вторгнення й отримав орден «За мужність» за організацію оборони.
Його робота поєднує бізнес-логіку, цифрову прозорість і щоденну боротьбу за виживання портового міста, яке російські війська намагалися взяти в перші тижні війни. Сьогодні, у 2026 році, Сєнкевич керує бюджетом «існування», координує передачу тисяч дронів ЗСУ та шукає способи відновлення інфраструктури, коли кожна гривня йде на укриття, воду та підтримку фронту.
Миколаїв під його керівництвом став одним із символів стійкості півдня: місто не здалося, незважаючи на близькість лінії фронту, руйнування водопроводу та постійні обстріли.
Ранні роки та входження в технології
Олександр Сєнкевич народився 4 лютого 1982 року в Миколаєві. Батько пішов із сім’ї, коли хлопцеві було шість, тож вихованням займалася мати, яка понад тридцять років пропрацювала в органах внутрішніх справ. Разом із братом він ріс у звичайному промисловому місті, де Буг і Інгул зливаються в одну водну артерію.
Після школи №10 і навчання в Миколаївському муніципальному колегіумі Сєнкевич вступив до Чорноморського національного університету імені Петра Могили. У 2004 році закінчив факультет комп’ютерних наук за спеціальністю «Інтелектуальні системи прийняття рішень». Магістерський ступінь здобув у 2007-му в Інституті прикладного системного аналізу КПІ. У 2020 році захистив кандидатську з економіки.
Трудова біографія почалася ще в студентські роки. Він працював дизайнером-верстальником, потім три роки викладав комп’ютерну графіку та веб-програмування в миколаївській філії академії «ШАГ». Далі — власний бізнес. Сєнкевич став співзасновником і директором ТОВ «Квадролоджик», керував компанією «Блінк Ріекшен Інтернешенел», а також очолював підприємство з монтажу протипожежних систем у Новій Каховці. Ці роки сформували звичку рахувати гроші, будувати процеси й не боятися відповідальності.
Політичний дебют і перемога 2015 року
Перша спроба балотуватися на посаду міського голови сталася у 2014-му. Сєнкевич посів п’яте місце з 4,76 % голосів. Рік потому він пішов від партії «Самопоміч» і несподівано вийшов у другий тур. Фаворитом вважали представника старих еліт, але 15 листопада 2015 року Олександр Сєнкевич набрав 80 636 голосів (54,9 %) проти 43,28 % у опонента. У 33 роки він став наймолодшим мером обласного центру України.
Програма звучала амбітно: перетворити Миколаїв на «український Гамбург» — логістичний хаб із прозорими правилами. Перші кроки включали демонтаж незаконних МАФів і білбордів. За рік роботи прибрали 160 малих архітектурних форм і 360 рекламних конструкцій. Місто почало відкривати дані, проводити зустрічі з громадою та підтримувати волонтерські ініціативи.
У 2020 році Сєнкевич повторно переміг уже від партії «Пропозиція», випередивши кандидата від ОПЗЖ майже на 20 %. Виборці оцінили його як людину, яка не злилася зі старою системою.
Сутички з депутатами та судове повернення повноважень
Не всі в міській раді були готові до нового стилю. 5 жовтня 2017 року депутати (більшість — колишні регіонали) висловили недовіру меру й спробували припинити його повноваження. Рішення підписали 9 жовтня. Центральний районний суд Миколаєва визнав його незаконним, і Сєнкевич повернувся на посаду.
Цей епізод показав головну особливість його стилю: він не йде на компроміси там, де бачить системну проблему. Замість закулісних домовленостей він обирав публічність і суди. Пізніше подібна логіка проявиться й у військові часи — коли рішення треба приймати швидко й під відповідальність.
Капітан на кораблі: організація оборони Миколаєва 2022 року
24 лютого 2022 року Миколаїв став одним із перших великих міст, які російські війська намагалися захопити. Дружина Катерина з донькою Марією та сином Максимом виїхали. Сам мер залишився. Його слова «капітан останнім залишає корабель» швидко розлетілися містом.
У перші тижні Сєнкевич координував будівництво блокпостів, окопів, протитанкових «їжаків» із рейок. Міські служби, територіальна оборона, волонтери й військові 79-ї та 36-ї бригад працювали разом. Мер особисто перебував у мікрорайоні Соляні, де йшли найгарячіші бої. Місто встояло.
6 березня 2022 року Олександр Сєнкевич отримав орден «За мужність» III ступеня — «за вагомий особистий внесок у захист державного суверенітету та територіальної цілісності України, мужність і самовіддані дії, виявлені під час організації оборони населених пунктів». Раніше, у грудні 2021-го, його вже нагородили орденом «За заслуги» III ступеня.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли міський голова прифронтового міста особисто контролював видачу зброї цивільним службам і водночас намагався зберегти хоча б мінімальну роботу комунальних підприємств. Саме так виглядав Миколаїв навесні 2022-го.
Вода, укриття та щоденне виживання міста
Після підриву Каховської ГЕС і руйнування водогону з Дніпра Миколаїв залишився без питної води. Місто перейшло на воду з Південного Бугу, яка через солоність непридатна для пиття без спеціальної очистки. Сєнкевич публічно пояснював мешканцям обмеження й шукав міжнародну допомогу.
Одночасно тривало обладнання укриттів, ремонт пошкоджених будинків, організація пунктів незламності. Бюджет став бюджетом виживання. У 2025 році місто направило 3,6 млрд грн на потреби оборони. У 2026-му громада передала ЗСУ понад 4200 FPV-дронів, перетворивши Миколаїв на один із «дронових хабів» півдня.
Населення, яке до війни становило близько 480 тисяч, за оцінками самого мера станом на кінець 2025 — початок 2026 року коливалося в межах 430–450 тисяч (разом із внутрішньо переміщеними особами). Підрахунки ведуться за споживанням води, обсягом сміття та даними мобільних операторів.
Прозорість, дрони та підтримка Збройних Сил
Сєнкевич неодноразово підкреслював, що довіряє технології більше, ніж людям. Миколаїв став першим українським містом, яке публікувало дані про міжнародну фінансову допомогу у машиночитаному форматі. Міські підприємства почали впроваджувати елементи корпоративного управління з незалежними наглядовими радами.
Підтримка фронту залишається пріоритетом. Місто передає не лише дрони, а й відремонтовану техніку, продукти, засоби гігієни. Мер особисто виїжджає на схід із вантажами. Водночас він наголошує: якщо б місто порахувало вартість усього майна, переданого військовим у 2022 році, сума пішла б на мільярди гривень. Ніхто цього рахунку не виставляє.
За моїм досвідом спостереження за місцевим самоврядуванням у прифронтових громадах, саме така комбінація — відкриті дані + постійна матеріальна допомога війську — формує довіру, навіть коли грошей катастрофічно не вистачає.
Особисте життя в умовах війни
Одружений із Катериною Сєнкевич. У пари двоє дітей — донька Марія та син Максим. Після початку повномасштабного вторгнення родина мешкає в Польщі. Дружина веде бізнес і отримує основний сімейний дохід. Сам мер декларує зарплату (у 2025 році понад 1,1 млн грн) і живе в орендованому будинку в Миколаєві.
Він рідко говорить про особисте публічно, але неодноразово підкреслював, що залишається в місті не заради пафосу, а тому що інакше не може. «Капітан останнім залишає корабель» — не гасло, а робочий принцип.
Поширені помилки в сприйнятті діяльності мера
- Міф про «IT-шника, який нічого не розуміє в політиці». Насправді досвід управління компаніями дозволив швидко вибудувати прозорі процеси та цифрові інструменти контролю.
- Очікування швидкого «українського Гамбурга». В умовах війни пріоритети змінилися з розвитку на виживання. Логістичний хаб залишається довгостроковою метою.
- Думка, що мер може одноосібно вирішити проблему води чи житла для ВПО. Багато питань залежать від державного фінансування та міжнародних донорів.
- Звинувачення в «відсутності результатів». Результат у прифронтовому місті часто вимірюється не новими парками, а тим, що місто продовжує функціонувати під обстрілами.
Ці помилки виникають, коли люди порівнюють Миколаїв 2026 року з мирними обласними центрами. Реальність інша.
Запитання, які найчастіше ставлять про Олександра Сєнкевича
Чому він залишився в місті у 2022-му?
Тому що вважає: керівник не має права евакуюватися, поки в місті залишаються люди.
Скільки людей зараз живе в Миколаєві?
За оцінками міської влади — орієнтовно 430–450 тисяч, включно з ВПО.
Чи є в мера бізнес?
До обрання керував IT-компаніями. Зараз основна діяльність — посада міського голови. Основний сімейний дохід формує дружина.
Які головні досягнення за роки каденції?
Двічі обраний мером, організація оборони 2022 року, системна передача допомоги ЗСУ, впровадження прозорих процедур і відкритих даних.
Що з водою?
Проблема питного водопостачання залишається гострою. Місто працює над новими рішеннями разом із міжнародними партнерами.
Реалії 2026 року та плани відновлення
Бюджет Миколаєва 2026 року — бюджет існування. Доходів не вистачає навіть на всі обов’язкові виплати. Міська рада повторно звертається до Кабміну по додаткові дотації. Паралельно триває робота над модульним житлом для переселенців, ремонтом укриттів і підготовкою до можливих блекаутів.
Сєнкевич говорить про індустріальні парки, відновлення портової логістики та створення умов, щоб після війни бізнес повертався. Він порівнює ситуацію з досвідом інших українських мерів, які вже пройшли фазу «виживання» і перейшли до фази «відновлення».
Чек-лист, який варто мати на увазі, оцінюючи роботу місцевої влади в прифронтовому місті:
- Чи публікуються дані про допомогу та витрати у відкритому доступі?
- Чи є системна підтримка ЗСУ, а не разові акції?
- Чи працюють критичні служби (вода, тепло, транспорт) хоча б на мінімальному рівні?
- Чи зберігається діалог із громадою через соцмережі та зустрічі?
- Чи готові керівники міста до найгірших сценаріїв, включно з евакуацією?
Олександр Сєнкевич залишається на посаді в одному з найскладніших українських міст. Його історія — це історія людини, яка з IT-кабінету перейшла в кабінет мера, а з кабінету мера — на блокпост. І досі не пішла.