Богдан Йосипович Копитко — одна з найпомітніших і водночас найсуперечливіших фігур львівського бізнесу останніх трьох десятиліть. Народжений 1964 року в селі Старе Село на Пустомитівщині, він пройшов шлях від десантника з кримінальним досвідом 90-х до бенефіціара підприємств, що генерують сотні мільйонів гривень доходу, власника бренду морозива «Limo» та людини, пов’язаної з професійним футболом Західної України.

Його ім’я нерозривно пов’язане з ПрАТ «Львівський холодокомбінат», замахом 2016 року, у якому загинули троє охоронців, і переходом від «авторитета» з прізвиськом «Копито» до статусу легального підприємця. Станом на 2025–2026 роки бізнес, пов’язаний з ним, демонструє стабільні показники навіть в умовах війни, а сам Копитко залишається фігурою, навколо якої продовжують циркулювати як факти, так і численні спекуляції.

Існує також інший Богдан Копитко — Іванович, доктор фізико-математичних наук, професор, спеціаліст з теорії дифузійних процесів. Ця стаття присвячена саме підприємцю з прізвиськом «Копито», бо саме він домінує в публічному просторі та пошукових запитах.

Коріння в Старому Селі та формування характеру в десантних військах

Старий Село під Львовом — типове галицьке село з міцними родинними зв’язками і землеробською традицією. Саме тут у 1964 році народився Богдан Йосипович Копитко. Дитинство і юність пройшли в атмосфері, де фізична витривалість і вміння тримати слово цінувалися вище за формальні дипломи.

У 1980-х він опинився в десантних військах радянської армії. Служба в елітних підрозділах дала не лише фізичну загартованість, а й перший серйозний конфлікт із законом: судимість за участь у груповій бійці. Цей епізод став своєрідним маркером — молодий десантник уже тоді демонстрував характер, який пізніше допоможе йому вижити в значно небезпечніших умовах 90-х.

Після демобілізації Копитко повернувся на Львівщину саме тоді, коли Радянський Союз розпадався, а на вулицях великих міст формувалися нові правила гри. Багато хто з його покоління обирав або еміграцію, або повну маргіналізацію. Він обрав третій шлях — вбудуватися в хаотичну економіку перехідного періоду.

Кримінальні 90-ті та прізвисько «Копито»

Початок 1990-х у Львові — це час, коли межі між бізнесом, рекетом і звичайним виживанням майже стерлися. Богдан Копитко увійшов у середовище, пов’язане з групою Ореста Завінського, відомого як «Завіня». Після вбивства останнього в 1994 році Копитко сформував власну команду з людей, яких знав ще з дитинства і служби.

Саме тоді закріпилося прізвисько «Копито». Воно відображало не лише співзвучність із прізвищем, а й уявлення про тверду, непохитну ходу лідера, який не відступає. У кримінальних колах Західної України ім’я Копитка згадувалося в контексті контролю певних сфер впливу, хоча конкретні епізоди того періоду рідко підтверджуються офіційними документами — більшість інформації походить з журналістських розслідувань і свідчень учасників.

Важливо підкреслити: перехід від кримінального середовища до легального бізнесу в Україні 90-х був масовим явищем. Багато хто з тих, хто починав «на асфальті», згодом легалізувався. Копитко зробив цей крок раніше за більшість — уже в другій половині 1990-х.

Легалізація бізнесу: Львівський холодокомбінат як фундамент

Близько 1996–1997 років Богдан Копитко публічно декларує перехід до «білого» бізнесу. Перші фірми — «Горгани», «Глобус» — займалися торгівлею та послугами. Ключовим активом став контроль над Львівським холодокомбінатом, підприємством із історією з 1942 року.

Під його впливом завод перетворився на одного з лідерів виробництва морозива в Західній Україні. Бренд «Limo» сьогодні включає десятки позицій — від класичного пломбіру 1965 року до експериментальних смаків. Підприємство виробляє близько 13 тисяч тонн продукції на рік, має сертифікації ISO і експортує продукцію не лише в Європу, а й, за даними 2025 року, навіть до Бразилії.

У нашій практиці аналізу відкритих реєстрів ми стикалися з випадком, коли саме холодокомбінат став «якорем», що дозволив утримувати інші активи під час економічних криз 2008, 2014 і повномасштабної війни. Компанія забезпечує сотні робочих місць (у сезон — до тисячі), що робить її важливим елементом регіональної економіки.

Паралельно розвивалися інші напрямки: Дрогобицький молочний завод, торгові доми, будівельні компанії, енергетичні проекти. Станом на 2025 рік сукупний дохід бізнесу, пов’язаного з Копитком, перевищував мільярд гривень.

КомпаніяСфераРольСтатус (2025–2026)
ПрАТ «Львівський холодокомбінат»Виробництво морозива, молочна продукціяБенефіціар (понад 54 %)Активне, дохід понад 1,6 млрд грн
ПАТ «Дрогобицький молочний завод»Молочна промисловістьБенефіціарАктивне
ТзОВ «ПФК „Львів“»ФутболВласник / президентАктивне
ТОВ «Торговий дім Глобус»Оптова торгівляВласник / бенефіціарАктивне

Дані з відкритих реєстрів (OpenDataBot, YouControl) станом на 2025 рік.

Спортивні амбіції: роль у футболі Західної України

Футбол для Копитка став не просто хобі, а інструментом репутаційного і регіонального впливу. З 2015 року Львівський холодокомбінат спонсорував рівненський «Верес». У 2018-му Богдан Йосипович став президентом клубу. Пізніше основна увага змістилася на ПФК «Львів».

У 2019 році він святкував день народження саме на тренувальній базі клубу. Інвестиції йшли в молодіжну академію, інфраструктуру, локальних гравців. У 2023 році з’являлися повідомлення про можливий продаж клубу за значні суми в євро, але контроль залишився за попереднім власником.

Паралельно існували проекти зі словацьким футболом — купівля «Локомотива» з Кошице в 2019 році для створення системи обміну гравцями. Спорт став способом закріпити присутність у публічному просторі і водночас вкласти кошти в проекти, які мають символічне значення для регіону.

Замах 2016 року та його довгострокові наслідки

29 серпня 2016 року на дорозі до Старого Села стався один із найрезонансніших замахів у новітній історії Львівщини. Кортеж Богдана Копитка потрапив під обстріл і вибух. Mercedes-Benz G-Class, у якому їхала охорона, був підірваний і розстріляний. Загинули троє охоронців — Роман Савка, Віталій Статутяк і Андрій Стецишин. Четвертий отримав важкі поранення. Сам Копитко, за офіційною версією, перебував в іншій машині і не постраждав.

Слідство кваліфікувало подію як замах на вбивство, пов’язаний із перерозподілом сфер впливу. Організатором визнали Дмитра Гаврилюка (пов’язаного з угрупованням «Вови Морди»), виконавцями — колишніх бійців батальйону «Айдар». У 2024 році суд призначив організатору довічне ув’язнення, двом виконавцям — по 15 років. Апеляційний суд у 2025 році залишив вирок без змін.

Існують альтернативні версії. Деякі журналістські матеріали і дані прикордонної служби, озвучені в суді, стверджують, що Копитко виїхав з України ще в квітні 2014 року і станом на серпень 2016-го офіційно не повертався. Ці обставини досі залишаються предметом дискусій і не змінили судового рішення.

Замах став точкою неповернення. Після нього охорона посилилася, бізнес-структури стали більш закритими, а публічна активність самого Копитка помітно зменшилася.

Бізнес-портфель і вплив у 2026 році

Станом на 2025–2026 роки ключові активи, пов’язані з Богданом Копитком, продовжують працювати. Львівський холодокомбінат залишається одним із найбільших виробників морозива в регіоні і активно шукає нові ринки збуту. Бренд «Limo» присутній у мережах по всій Україні і за кордоном.

Будівельні проекти (зокрема через компанії на кшталт «Лідер Моноліт») іноді викликали конфлікти з міською владою — були випадки демонтажу незаконних забудов. Водночас сам факт наявності активів у харчовій промисловості, торгівлі, спорті та нерухомості свідчить про диверсифікацію, яка дозволяє переживати кризи.

Регіональний вплив відчутний через робочі місця, спонсорство спорту і присутність у місцевій бізнес-еліті. При цьому публічних інтерв’ю чи відкритих заяв від самого Копитка останніми роками майже немає — інформація надходить переважно через реєстри, судові матеріали та журналістські розслідування.

Поширені міфи та спекуляції навколо постаті

Навколо Богдана Копитка накопичилося чимало стереотипів. Ось найпоширеніші з них і чому вони потребують уточнення:

  • «Він досі керує криміналом» — з кінця 90-х немає публічних підтверджень активної участі в злочинних схемах. Усі відомі активи — легальні підприємства з відкритими даними в реєстрах.
  • «Він повністю контролює львівський бізнес» — перебільшення. Холодокомбінат і пов’язані компанії — значний, але далеко не єдиний гравець на ринку.
  • «Після 2014 року його немає в Україні» — є дані про виїзд, проте бенефіціарний статус у компаніях зберігається, а судові процеси йшли без його особистої участі як потерпілого в деяких епізодах.
  • «Усі гроші — від 90-х» — частина капіталу справді могла бути накопичена тоді, але сучасні активи генерують доходи від виробництва і торгівлі.

Ці міфи живучі, бо постать залишається закритою, а інформаційний простір любить спрощені наративи.

FAQ: найпоширеніші питання про Богдана Копитка

Хто такий Богдан Копитко на прізвисько «Копито»?
Львівський бізнесмен 1964 року народження, колишній десантник, власник/бенефіціар ПрАТ «Львівський холодокомбінат» (бренд «Limo»), пов’язаний із ПФК «Львів» і рядом інших компаній.

Чи живий Богдан Копитко?
Так. Публічних повідомлень про його смерть немає. Компанії, де він зазначений як бенефіціар, продовжують працювати.

Чим займається зараз?
Основна діяльність пов’язана з харчовою промисловістю (морозиво, молочна продукція), торгівлею та футболом. Публічної активності майже немає.

Що відомо про родину?
Дружина померла у 2014 році. Є діти, зокрема син Юрій, який фігурує в деяких компаніях. Частина родини, за даними минулих років, проживала в Чехії.

Чи є зв’язок із математиком Богданом Копитком?
Ні. Богдан Іванович Копитко (нар. 1954) — науковець, доктор наук, професор Львівського університету. Це різні люди.

Постать Богдана Йосиповича Копитка — дзеркало трансформації українського бізнесу від хаосу 90-х до відносно структурованої економіки 2020-х. Вона поєднує в собі елементи кримінальної романтики, підприємницької жорсткості, регіонального патріотизму і закритості, яка породжує нові хвилі спекуляцій. Поки його компанії працюють, а судові процеси завершуються, історія продовжує писатися — уже не на вулицях, а в реєстрах, цехах холодокомбінату і протоколах судів.