Сергій Петрович Лисак народився 21 грудня 1975 року в Одесі. Його кар’єра розгорталася далеко від публічних софітів — у структурах Служби безпеки України, де оперативна робота вимагала точності, витримки та здатності діяти в умовах постійної невизначеності. Понад двадцять років він пройшов шлях від рядового оперативника центрального апарату до бригадного генерала, а згодом — до керівника військових адміністрацій Дніпропетровщини та рідної Одеси. Цей маршрут відображає не просто особисте зростання, а еволюцію української системи безпеки в умовах гібридної та повномасштабної агресії.
Для тих, хто тільки починає цікавитися темою, варто пояснити контекст. СБУ — це не лише контррозвідка у класичному розумінні, а орган, який протидіє диверсіям, тероризму, захищає критичну інфраструктуру та державні інтереси в тилу й на фронті. Військові адміністрації, створені під час воєнного стану, отримують розширені повноваження для координації оборони, логістики, евакуації та підтримки Збройних Сил. Лисак став одним із тих фахівців, чия попередня служба в СБУ зробила його природним кандидатом на такі посади.
Ранні роки та формування в системі безпеки
Одеса 1970-х — місто з морським характером, де сіль і вітер змішувалися з історією порту та багатонаціональною тканиною вулиць. Саме тут виріс Сергій Лисак. Освіту він здобув у профільних закладах, зокрема в Національній академії Служби безпеки України, де опанував право, криміналістику та основи оперативної діяльності. Вже на початку 2000-х років він опинився в центральному апараті СБУ, спеціалізуючись на контррозвідці та протидії терористичним і гібридним загрозам.
Регіональна служба додала практичного досвіду. Лисак працював в управліннях СБУ на Одещині, Вінниччині, Закарпатті та в Києві. Колеги описували його як врівноваженого аналітика, здатного швидко ухвалювати рішення в кризових ситуаціях. Одним із помітних епізодів ранньої кар’єри стала розробка організованої злочинної групи в Одеській області — за цю операцію він отримав «Хрест доблесті», нагороду, яку сам називав однією з найцінніших.
Такий досвід сформував особливий стиль: не публічна риторика, а конкретні результати. У спецслужбі цінується не гучність, а здатність нейтралізувати загрозу до того, як вона стане помітною для суспільства. Лисак належав саме до цієї категорії офіцерів — тих, чиї імена рідко з’являлися в новинах до 2022 року.
Бойовий шлях в АТО та повномасштабній війні
2014 рік змінив усе. Лисак брав участь в Антитерористичній операції на сході України у 2014–2015 та 2017 роках. Основний напрямок його роботи — контрдиверсійна діяльність. Він координував заходи з протидії розвідувально-диверсійним групам противника, забезпечував захист критичної інфраструктури та об’єктів, від яких залежала стійкість фронту.
У серпні 2014 року за особисту мужність і героїзм під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України Сергій Лисак був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Це не формальна відзнака — за нею стоять реальні ризики та рішення, ухвалені під обстрілами. Деякі джерела згадують його службу в спеціальному підрозділі «Альфа», хоча офіційно акцент робиться на контрдиверсійній роботі загалом.
Для просунутих читачів важливо розуміти нюанс: у 2014–2015 роках українська армія та спецслужби часто діяли в умовах інформаційного вакууму та обмежених ресурсів. Оперативники СБУ заповнювали прогалини, працюючи на стику розвідки, контррозвідки та безпосереднього забезпечення безпеки. Досвід Лисака саме в цій «сірій зоні» пізніше став його головною перевагою на керівних посадах.
Керівництво управліннями СБУ: Житомир та Дніпро
13 травня 2020 року Лисак очолив Управління СБУ в Житомирській області. На цій посаді він пропрацював до 19 липня 2022 року. Після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року регіон опинився під загрозою диверсійних груп та спроб проникнення противника. Лисак координував оборону тилу, викривав шпигунські мережі та забезпечував стабільність у прифронтовій зоні.
26 березня 2022 року указом Президента України Володимира Зеленського йому присвоїли звання бригадного генерала. Це визнання прийшло в найгарячіші місяці — за координацію безпеки в умовах, коли кожен день приносив нові виклики. З 19 липня 2022 по 7 лютого 2023 року Лисак очолював Управління СБУ в Дніпропетровській області — регіоні, який став одним із ключових логістичних та промислових хабів для Збройних Сил.
Тут його робота набула ще більшого масштабу. Дніпро — це не лише місто, а серце металургії, машинобудування та транспортних коридорів. Захист цих об’єктів вимагав поєднання розвідувальної роботи, фізичної охорони та взаємодії з військовими частинами. Генерал, який раніше діяв у тіні, тепер координував зусилля цілого регіону.
Голова Дніпропетровської обласної військової адміністрації: 2023–2025 роки
7 лютого 2023 року указом Президента Лисак став головою Дніпропетровської обласної державної адміністрації (згодом — військової). Він обіймав посаду до 15 жовтня 2025 року. Регіон постійно перебував під ракетними та дроновими ударами. Завдання полягало не лише в обороні, а й у підтримці економіки, евакуації населення, ремонті інфраструктури та забезпеченні логістики для фронту.
Лисак курирував будівництво фортифікаційних споруд, контроль за роботою систем протиповітряної оборони, організацію гуманітарних коридорів та постачання. Промисловий регіон потребував особливого підходу: заводи продовжували працювати під загрозою, а їхня продукція йшла на потреби армії. Досвід спецслужбовика допомагав бачити не лише видимі загрози, а й гібридні ризики — від диверсій до інформаційних операцій.
15 жовтня 2025 року Лисак подав заяву про звільнення з посади голови Дніпропетровської ОВА. Того ж дня указом Президента його призначили начальником Одеської міської військової адміністрації Одеського району. Це рішення мало символічний і практичний вимір: одесит повертався до рідного міста в момент, коли Одеса потребувала досвідченого керівника з бойовим та управлінським бекграундом.
Нова роль: начальник Одеської міської військової адміністрації
Одеса — це не просто місто. Це стратегічний порт, ворота для експорту зерна, важливий економічний вузол та символ української присутності на Чорному морі. Після створення міської військової адміністрації (у зв’язку з позбавленням громадянства попереднього мера) перед Лисаком постали завдання посилення оборони портової інфраструктури, цивільного захисту, протидії морським та повітряним загрозам, а також координації з військовими структурами.
Військова адміністрація в Одесі діє в умовах регулярних ракетних та дронових атак, загрози з моря та необхідності підтримувати нормальне життя міста. Досвід Лисака в контрдиверсійній роботі та логістиці під вогнем став у пригоді. Одним із перших кроків на новій посаді стало реформування муніципальної варти — рішення, спрямоване на підвищення ефективності сил, відповідальних за безпеку в місті.
Для мешканців Одеси та гостей міста це означає більше уваги до укриттів, планів евакуації, захисту критичних об’єктів та взаємодії з волонтерами й ветеранськими організаціями. Лисак публічно підкреслював пріоритети: оборона, підтримка Сил оборони, гуманітарна сфера та стабільність тилу.
Особистість, родина та захоплення
Попри закритість, характер Лисака проступає через деталі. Колеги та журналісти відзначають його фізичну форму — наслідок багаторічних занять спортом. Сергій Лисак — віцепрезидент Федерації греко-римської боротьби України. Він не просто підтримує федерацію формально, а відвідує змагання навіть на високих державних посадах. Боротьба для нього — це не лише спорт, а дисципліна, стратегія та вміння тримати удар.
Лисак одружений. Дружина — Кароліна, є дочка Аніта. У рідкісних інтерв’ю він згадував, що на початку повномасштабного вторгнення вивіз з квартири лише нагороди — символ того, що для нього найважливіше. Ще одна деталь: він колекціонує вишиванки, кожна з яких пов’язана з певною подією чи людиною. Це не просто хобі, а спосіб зберігати зв’язок з українською ідентичністю в найскладніші часи.
Характерні риси, які згадують оточуючі: врівноваженість, аналітичний склад розуму, здатність ухвалювати рішення під тиском і водночас зберігати людяність. У воєнний час такі якості стають критично важливими — коли помилка може коштувати життя, а правильне рішення рятує тисячі.
Цікаві факти про Лисака Сергія Петровича
- Народився в Одесі 21 грудня 1975 року і в жовтні 2025 року повернувся до рідного міста вже як начальник міської військової адміністрації — повне коло в найвідповідальніший момент.
- Отримав «Хрест доблесті» за розробку організованої злочинної групи в Одеській області — сам називав цю нагороду однією з найцінніших у своїй колекції.
- У серпні 2014 року нагороджений орденом «За мужність» III ступеня за дії під час АТО.
- 26 березня 2022 року став бригадним генералом — звання присвоїли в розпал перших місяців повномасштабного вторгнення.
- Є віцепрезидентом Федерації греко-римської боротьби України та активно підтримує цей вид спорту навіть під час війни.
- Колекціонує вишиванки, кожна з яких пов’язана з конкретними подіями чи людьми — спосіб зберігати пам’ять і зв’язок з корінням.
- На початку повномасштабного вторгнення вивіз з квартири лише державні нагороди — пріоритети людини, яка пройшла крізь вогонь.
Значення досвіду Лисака для України сьогодні
Призначення Сергія Лисака на посаду в Одесі — це не просто кадрова ротація. Це логічне продовження тенденції: на ключові оборонні та адміністративні посади приходять люди з реальним бойовим та оперативним досвідом. У час, коли гібридні загрози переплітаються з класичними військовими, поєднання навичок спецслужбовика та управлінця стає особливо цінним.
Для Дніпропетровщини Лисак залишив по собі репутацію системного керівника, орієнтованого на результат. Для Одеси його прихід означає, що місто отримує лідера, який добре розуміє специфіку портового регіону, загрози з моря та необхідність балансувати між безпекою та економічним життям. Досвід захисту критичної інфраструктури, протидії диверсіям та організації логістики під вогнем тепер працює на Чорноморському узбережжі.
У ширшому контексті постать Лисака ілюструє трансформацію української еліти безпеки. Колишні «люди в тіні» виходять на перший план, бо війна вимагає не лише харизми, а й професійної глибини, здатності працювати з розвідданими, координувати різні структури та ухвалювати рішення, коли часу на роздуми майже немає. Його шлях — це історія про те, як тиха, наполеглива робота десятиліттями формує тих, хто потім тримає цілі регіони.
Сьогодні, коли Одеса продовжує жити, працювати та захищатися під постійними загрозами, Сергій Лисак залишається однією з ключових фігур, чиї рішення безпосередньо впливають на безпеку міста та його мешканців. Його історія ще далека від завершення — попереду нові виклики, нові рішення та, можливо, нові сторінки в біографії генерала, який ніколи не прагнув бути в центрі уваги, але завжди опинявся там, де було найважче.