Анатолій Гриценко перебуває в Києві. Він живе у столиці, викладає політологію в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» та регулярно висловлює свою позицію у Facebook. Полковник запасу, колишній міністр оборони, тричі кандидат у президенти — людина, яка пройшла через гарячі політичні баталії, не зникла і не виїхала. Вона просто обрала іншу форму присутності: тиху, але наполегливу роботу з молоддю та публічний коментар подій через власний акаунт.
У 2026 році його пости стосуються фронту, умов завершення війни та внутрішніх політичних процесів. Він пише про необхідність гідних умов для України, підтримує захисників і не приховує критики на адресу окремих представників влади. Це не гучні телевізійні виступи, а саме той формат, який дозволяє залишатися послідовним без зайвого галасу.
Його шлях почався далеко від київських кабінетів. Народився 25 жовтня 1957 року в селі Багачівка Звенигородського району Черкаської області. Дитинство минало в Багачевому (нині Ватутіне). Батько — Степан Дем’янович, сапер, учасник Другої світової, пройшов через важкі фронтові роки. Мати — Ганна Тихонівна — пенсіонерка. Саме в цій родині, де цінували дисципліну, відповідальність і працю, сформувався характер майбутнього міністра.
Після Київського суворовського військового училища, яке закінчив із золотою медаллю, Гриценко вступив до Київського вищого військового авіаційного інженерного училища. Знову золота медаль. Служба в авіаційному полку в Охтирці, викладацька робота в рідному училищі, кандидатська дисертація з технічних наук у 1984 році. Понад сто наукових публікацій — це не просто цифра, а свідчення системного, аналітичного складу розуму.
Особливий етап — навчання у Сполучених Штатах у 1990-х. Військовий інститут іноземних мов, оперативно-стратегічний факультет Університету ВПС США, Воєнний коледж Повітряних сил. У ті роки, коли багато хто ще вагався у геополітичному виборі України, Гриценко вже отримав доступ до найкращих західних підходів до безпеки та оборони. Це знання пізніше лягло в основу його реформаторських ідей.
З 2005 по 2007 рік він очолював Міністерство оборони. Період непростий: політична нестабільність після Помаранчевої революції, спроби скоротити надмірну, застарілу армію та спрямувати ресурси на модернізацію. За його міністерства вивели з експлуатації сотні одиниць техніки, яка вже не відповідала сучасним вимогам. Водночас він жорстко критикував уряд за зрив програми утилізації боєприпасів. Принциповість коштувала посади — у грудні 2007 року його звільнили.
Далі — парламентська робота. Народний депутат VI та VII скликань, голова Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони. У 2008 році створив і очолив Всеукраїнську громадську організацію «Громадянська позиція», яка згодом стала партією. Три президентські кампанії — 2010, 2014 та 2019 роки. У 2014-му посів четверте місце. У 2019-му його політична сила не подолала прохідний бар’єр до парламенту.
Після 2019 року Гриценко майже зник з телеекранів. Багато хто вирішив, що він «відійшов». Насправді 10 березня 2015 року він став доцентом кафедри політології в Києво-Могилянській академії. Зарплата — символічні 1000 гривень на місяць. Це не просто робота. Це свідомий жест людини, яка вважає, що інтелектуальна праця в Україні катастрофічно недооцінена. Він і досі там. У 2026 році студенти Могилянки продовжують слухати лекції людини, яка реально керувала армією в складний період і бачила систему зсередини.
Сім’я для Гриценка — окрема історія сили. Перший шлюб із Людмилою Михайлівною тривав 25 років, народилися син Олексій та донька Світлана. Другий шлюб — з відомою журналісткою Юлією Володимирівною Мостовою, головним редактором «Дзеркала тижня», вдовою Олександра Разумкова. У них спільна донька Ганна 2004 року народження. Гриценко також виховує пасинка Гліба Разумкова.
Особливо промовиста історія доньки Світлани. Вона очолює всеукраїнські проєкти RECOVERY та «Повернення», пов’язані з реабілітацією військових та ветеранів. За даними Фонду Віктора Пінчука, у мережі центрів RECOVERY вже працює 18 закладів, де безкоштовну допомогу отримали понад 40 тисяч поранених захисників. У лютому 2026 року Світлану Гриценко нагородили орденом «За заслуги» III ступеня. Батько публічно пишається нею. У родині, де один представник формує експертну думку про безпеку, інша — безпосередньо повертає до життя тих, хто цю безпеку захищає.
У 2026 році Анатолій Гриценко залишається киянином. Він не має закордонних рахунків, компаній чи нерухомості за кордоном. Платить податки в Україні. Навіть після заочного «вироку» російського суду, який засудив його до кількох років колонії за публічні висловлювання щодо керівництва РФ, політик не залишив країну. Він продовжує жити і працювати у Києві.
Його Facebook-сторінка (@Grytsenko.Anatoliy) — головний канал комунікації з суспільством. Посты 2025–2026 років чіткі й послідовні: підтримка Збройних Сил, наголос на тому, що саме фронтовики визначать умови завершення війни, критика внутрішніх рішень, які послаблюють державу. Він не кличе на барикади. Він аналізує. І цей аналіз звучить особливо вагомо, бо за ним — реальний досвід керівництва оборонним відомством і глибоке розуміння військової справи.
Багато хто досі сприймає Гриценка через призму старих ярликів: «вічний кандидат», «той, хто скорочував армію». Насправді скорочення 2005–2007 років було спробою позбутися радянського спадку — надмірної кількості застарілої техніки, яку неможливо було ефективно використовувати. Сьогодні, коли Україна веде повномасштабну війну, слова людини, яка ще двадцять років тому говорила про необхідність професійної, компактної, добре оснащеної армії, набувають нового звучання.
Його позиція щодо НАТО та європейської інтеграції також послідовна десятиліттями. Не гасло, а результат вивчення західних систем безпеки під час навчання в США та практичної роботи в РНБО і Генштабі.
Цікаві факти про Анатолія Гриценка
- Символічна зарплата з 2015 року. Вже понад одинадцять років доцент Могилянки отримує 1000 гривень. Для людини з таким досвідом — це не про гроші. Це заява про те, що держава недооцінює тих, хто формує майбутню еліту.
- Американська освіта в епоху змін. У 1990-х, коли Україна тільки шукала свій шлях, Гриценко закінчив три престижні військові заклади США. Це дало йому доступ до стратегічного мислення, яке тоді було рідкістю в українському офіцерському корпусі.
- Донька, яка лікує війну. Світлана Гриценко у 2026 році отримала державну нагороду за проєкти, що допомогли десяткам тисяч воїнів. Батько і донька працюють на одному фронті — тільки різними інструментами.
- «Вирок» Кремля. Росія заочно засудила його за публічні висловлювання. Гриценко відреагував спокійно і залишився в Києві. Для нього це не загроза, а підтвердження, що його позиція помітна і небезпечна для ворога.
- Понад 100 наукових праць. Кандидат технічних наук з авіаційної тематики. Не просто політик — людина, яка вміє рахувати, аналізувати системи та прогнозувати наслідки рішень.
- Родинний зв’язок з Разумковим. Дружина Юлія Мостова — вдова легендарного політолога Олександра Разумкова. Це не просто шлюб. Це союз двох інтелектуальних традицій, які продовжують жити в українській публічній сфері.
- Відсутність «паралельних» активів. Усі декларації прозорі. Ніяких офшорів, іноземної нерухомості чи прихованих рахунків. Для українського політика з таким стажем — рідкісна риса.
Сьогодні, коли Україна бореться за своє майбутнє, досвід людей на кшталт Анатолія Гриценка стає особливо цінним. Він не займає високих посад і не веде активної партійної роботи. Натомість він формує розуміння безпеки у студентів Могилянки та озвучує тверезі оцінки подій у своєму Facebook. Це тиха, але стійка присутність людини, яка не зрадила своїм принципам навіть тоді, коли політична кон’юнктура вимагала компромісів.
Його донька повертає до життя поранених захисників. Сам він намагається повернути до свідомості суспільства розуміння, що сильна армія та чесна держава — це не гасла, а конкретні рішення, які потребують політичної волі. У 2026 році Анатолій Гриценко залишається саме там, де і повинен бути принципований полковник, міністр і батько: у Києві, поруч із країною, яка потребує і сили, і розуму.