Диверсійно-розвідувальна група, або ДРГ, — це елітний загін спецпризначенців, який ковзає тінню по ворожому тилу, як вовк у тумані, збираючи секрети й сіючи хаос. Ці невеликі команди проникають кілометри за лінію фронту, виводячи з ладу мости, склади чи зв’язок, і зникають, лишаючи лише дим і запитання. У воєнний час ДРГ стає невидимою рукою, що руйнує логістику супротивника, деморалізує війська й годує розвідку критичними даними.
Уявіть: група з 6–8 бійців перетинає кордон під покровом ночі, маскуючись під місцевих чи партизанів. Вони не штурмують позиції — їхня сила в точності й раптовості. За даними військових експертів, такі групи формуються з ветеранів спецназу, здатних виживати тижнями без підтримки, і їхня ефективність вимірюється не гучними боями, а стратегічними ударами, що змінюють хід операцій.
Цей термін набув особливої ваги в Україні з 2022 року, коли російські ДРГ почали масово проникати на північні рубежі. Але ДРГ — не вигадка сучасності, а спадщина десятиліть воєнних доктрин, від радянських рейдів до глобальних конфліктів.
Походження ДРГ: від партизанських ножів до високотехнологічних рейдів
Корені диверсійно-розвідувальних груп сягають Другої світової війни, коли радянські спецпризначенці ГРУ вперше систематично закидалися в німецький тил. У 1941–1943 роках отряди на кшталт “Победители” чи “Багратион” нищили залізниці, складали мапи укріплень і координували партизан. Ці групи, по 5–15 бійців, десантувалися парашутами чи човнами, діючи автономно місяцями — чиста адреналінова суміш розвідки й саботажу.
Після війни концепція еволюціонувала в доктрині ГРУ, де ДРГ стали основою “спецназу”. У 1960-х–1970-х радянські групи тренувалися для гіпотетичної війни з НАТО, відточуючи тактику в Карпатах чи на Кавказі. Афганська війна 1979–1989 стала хрещенням вогнем: ДРГ ГРУ полювали на каравани моджахедів, закладали міни на тропах і збирали дані про Пекеду. За спогадами ветеранів, одна така група могла паралізувати постачання цілого району, лишаючи ворога без боєприпасів.
У пострадянський період російські ДРГ адаптувалися до асиметричних війн. У Чечні 1990-х вони полювали на бойовиків у горах, використовуючи місцеву агентуру. Сирія 2015+ показала їх у новому світлі: підрозділи ССО РФ (наступники ГРУ) координували авіаудари з тилу повстанців, проникаючи на джипах чи квадроциклах. Сьогодні, станом на 2026 рік, ДРГ — це гібрид традицій і дронів, де бійці несуть FPV-камери поряд з РПГ.
Структура ДРГ: компактна машина хаосу
Типова ДРГ — це 4–12 осіб, де кожен ролі як шестерня в годиннику. Командир, досвідчений лейтенант чи капітан, приймає рішення офлайн, спираючись на інтуїцію та мапи. Двоє-троє розвідників ведуть спостереження з біноклями, тепловізорами й дронами, фіксуючи все на відео. Сапери, серце групи, майструють пастки з ТНТ чи монокаліберних мін — їхні вибухи часто вирішують місію.
Стрільці з АК-12 чи “Валами” забезпечують прикриття, медик лікує рани в польових умовах, а зв’язківець тримає супутниковий телефон для коротких звітів. Озброєння компактне: глушники, НВД, гранати, іноді БПЛА для рекогносцировки. Російські групи з “Сенеже” чи Тольятті (3-тя бригада ГРУ) несуть “Примари” для десантування чи UTV для швидкості.
Перед списком розберемо, чому чисельність критична: більша група помітна, менша — вразлива. Ось типова структура:
- Командир: планування, навігація, евакуація — мозок операції.
- Розвідники (2–3): спостереження, фотофіксація, виявлення патрулів; оснащені дронами DJI.
- Сапери (1–2): підриви, мінування шляхів відступу; ТНТ, детонатори.
- Стрільці/прикривачі (2–4): бій при прориві, прикриття; АКМ, СВД.
- Медик/зв’язківець: перша допомога, радіо; аптечки IFAS, Starlink-модулі.
Така конфігурація дозволяє ДРГ долати 50–100 км за добу, маскуючись у лісах чи селах. Підготовка триває 6–12 місяців у центрах на кшталт “Сенеже” (в/ч 92154), де бійців ламують фізично й психологічно: 100-км марші, стрибки з 5 км, виживання без їжі.
Завдання ДРГ: розвідка, диверсія, психологічний тиск
Основне — розвідка: координати позицій, графік конвоїв, слабкі місця ППО. Диверсія йде слідом: підрив мосту блокує постачання на дні, атака на склад палива змушує ворога відволікти сили. Деморалізація — бонус: чутки про “привидів” ламають мораль, змушуючи патрулювати кожен кущ.
Тактики еволюціонували: класичний десант парашутами змінився на БПЛА-доставку чи прохід через “сірі зони”. Групи ділять завдання — одна диверсує, друга розвідає. У сучасності дрони дозволяють атакувати з відстані, роблячи ДРГ ще невидимішими.
| Компонент | Класична ДРГ (WWII/Афганістан) | Сучасна ДРГ (2026) |
|---|---|---|
| Проникнення | Парашути, човни | Дрони, UTV, пішки |
| Озброєння | ППШ, ТНТ | АК-12, FPV-дрони |
| Зв’язок | Радіо | Starlink, шифровані аппи |
| Автономність | Тижні | Місяці з сонячними панелями |
Дані з військових посібників та аналізів, uk.wikipedia.org та armyinform.com.ua. Ця таблиця ілюструє, як технології множать загрозу.
Російські ДРГ в Україні: від кордонів до провалів
З лютого 2022-го російські ДРГ, переважно з ГРУ та ССО, намагаються прорвати північ: Сумщина, Харківщина, Чернігівщина. Вони проникають лісосмугами, маскуючись під цивільних, з метою розвідки ЗСУ чи диверсій на тилах. За даними Генштабу, у 2022–2023 виявлено сотні спроб, десятки груп ліквідовано.
У 2024–2026 активність зросла: на Сумщині фіксують 5–10 проривів щомісяця. Приклад — січень 2026, Тернувате: ДРГ знешкоджено за годину роботами та зачисткою, без втрат ЗСУ (armyinform.com.ua). Такі операції показують адаптацію українців: датчики, дрони, партизанська мережа. Росіяни втрачають елітних бійців, але тиснуть кількістю — ви не повірите, скільки контрабандистів вербують для прикриття.
Українські ДРГ: ССО як відповідь на тіні
ЗСУ мають аналоги в Силах спеціальних операцій (ССО): 3-й, 4-й (“Рейнджер”), 8-й полки. Ці хлопці не просто обороняються — рейдять у ворожий тил. Операція в Ямпіль (2025): 8-й полк зачистив плацдарм, знищивши взвод окупантів. Курська область 2024–2026: ССО відбили штурми, уразивши броню.
Українські групи навчені за стандартами НАТО: HALO-десант, снайперські дуелі, кіберрозвідка. Їхні успіхи — знищення РЕБ “Палантин”, гелікоптерів — доводять, що ми не жертви, а мисливці. Емоційно: ці воїни — сталевий хребет, де кожен удар мстить за Бучу чи Маріуполь.
Практичні кейси: реальні рейди, що змінили гру
Російська ДРГ на Сумщині, березень 2025: Група з 8 бійців “Сенеже” перетнула кордон, заклала міни на дорозі. ЗСУ перехопили дрон-сигнал, влаштували засідку — 5 ліквідовано, 3 полонено. Результат: дані про плани вторгнення.
Українська ССО в Курській області, серпень 2025: Рейд 4-го полку: проникнення 20 км, знищення складу боєприпасів FPV-дронами. Втрати ворога — 40+, евакуація вертольотом. Цей удар паралізував наступ на тиждень.
Сирія 2018, РФ ДРГ: Проникнення до баз ІДІЛ, координування авіації — знищено 50 терористів. Показує гібридність: розвідка + артилерія.
Ці історії — не голлівуд, а сира реальність, де секунди вирішують життя.
ДРГ еволюціонують з технологіями: AI для аналізу, рої дронів. В Україні це війна привидів, де українці вчать росіян платити високо. Кожен виявлений загін — перемога мережі патріотів, дронів і розуму. А загроза лишається: будьте пильні, бо тінь може ховати вибухівку.
Зрештою, ДРГ нагадують: війна — не фронт, а вся земля. Українські сили перетворюють ворожі рейди на пастки, а наші — на легенди. Історія триває, з новими тактиками на горизонті.