Коли ви тримаєте в руках скромну десятку гривень, погляд мимоволі ковзає до суворого профілю гетьмана, чий погляд пронизує крізь віки. Це Іван Мазепа, постать, що втілює бурхливу енергію козацької доби, інтриги дворів і мрії про волю. Банкнота народилася в 1996 році, коли Україна ковала свою гривню, і Мазепа став одним із перших, кого обрали для лицьової сторони – не випадково, адже його життя сплелося з боротьбою за автономію. Розмір 124 на 66 міліметрів, червоно-малинові тони, що нагадують полум’я Полтавської битви, роблять її впізнаваною серед інших номіналів.
Історія створення: від ескізів до обігу
Перша серія гривні з’явилася влітку 1996-го, коли Національний банк України вводив нові гроші, друковані в Канаді. Дизайн розробляли колективи художників – Василь Лопата, Борис Максимов, пізніше Олександр та Сергій Харуки. Ескізи затверджувала спеціальна комісія Верховної Ради під керівництвом Леоніда Кравчука. Для 10 гривень обрали фіолетовий тон, панораму Києво-Печерської лаври на звороті та портрет Мазепи, що символізував гетьманську еру. Тоді це було сміливим кроком: радянська пропаганда малювала його зрадником, але молода держава повертала героїв.
Друге покоління 1997–2000 років перейшло на темно-синьо-червоні відтінки, додало захисну стрічку з написом “Україна”. А третє, з 2004-го, – найпоширеніше, з малиновими домінантами, гербом Мазепи “Курч” і рядками з козацької думи: “А за віру хоч умріте і вольностей бороніте”. Випуски 2004–2015 років досі трапляються в гаманцях, хоч з січня 2023-го НБУ поступово вилучає їх з обігу. Замість паперу з 2020-го монети номіналом 10 гривень витісняють банкноти – зручніші, бо не зношуються так швидко.
| Покоління | Роки випуску | Основний колір | Зворотна сторона | Статус (2025) |
|---|---|---|---|---|
| Перше | 1996 (друк 1992) | Фіолетовий | Панорама Лаври | Вилучена з 2020 |
| Друге | 1997–2000 | Синьо-червоний | Панорама Лаври | Вилучена з 2020 |
| Третє | 2004–2015 | Червоно-малиновий | Успенський собор | Поступово вилучається |
Таблиця базується на даних з сайту НБУ (bank.gov.ua) та Вікіпедії. Джерела показують еволюцію: від простих водяних знаків до складних стрічок і мікротекстів. Після таблиці варто додати: у 2025 році в обігу лишилося близько 66 мільйонів штук третого покоління, але монети вже домінують – з цинковим сплавом і тим самим Мазепою на реверсі.
Портрет гетьмана: деталі та легенди
Праворуч від центру лицьової сторони – профіль Мазепи в темно-сірому (або коричневому в ранніх випуcках), з гербом під ним. Підпис “ІВАН МАЗЕПА” чіткий, рельєфний на дотик. Фон – геральдична сітка з “10”, орнаменти XVII століття. Офіційно це гетьман, затверджений НБУ, але ходять чутки від братів Харуків: нібито сплутали ескізи з Орликом. Художники розповідали, що серед портретів Мазепи прослизнув Орлик, соратник гетьмана, автор першої конституції. Та НБУ стверджує: це класичний образ з барокових гравюр, адаптований для банкноти.
Чому саме Мазепа? Він уособлює прагнення до незалежності – 22 роки гетьманства, дипломатія з Європою, меценатство. Союз з Карлом XII проти Москви в 1708-му став апогеєм: Полтава 1709-го зламала плани, але в Україні його шанують як борця. Портрет оживає під світлом: водяний знак повторює його, стрічка блищить “10 ГРН” і тризубом.
Життя Івана Мазепи: від пажа до вічного вигнанця
Народився 20 березня 1639-го в Мазепинцях під Білою Церквою в шляхетській родині. Хрещений Ян, освіту здобув у Києво-Могилянській колегії, потім у Польщі, Італії, Франції – фехтував, малював, дипломатував. Служив пажем при дворі Яна Казимира, де навчився інтриг. 1669-го полонив козацьке серце, ставши наказним гетьманом під Самойловичем. 1687-го обраний гетьманом Лівобережжя – найдовше правління в історії.
Мазепа будував: відродив Лавру, звів собори в Києві, Чернігові, Полтаві. Фінансував друкарні, дарував ікони. Політика хитка: лояльність Москві, та 1708-го перехід до шведів – за незалежність від Петра I. Полтава розбила армію, Мазепа втік до Бендер, де помер 22 вересня 1709-го. Московська церква анафемувала, портрети палили, але в Україні – герой. Сьогодні вулиці, пам’ятники, банкнота вшановують його спадщину.
Зворотна сторона: велич Успенського собору
Центр реверсу – Успенський собор Києво-Печерської лаври, зруйнований 1941-го і відбудований 1999–2000. Темно-сірий силует, поряд – книга й кобза як символи меценатства Мазепи. Орнаменти по краях грають райдугою: від рожевого до фіолетового. Рік “2004” унизу, серійні номери червоним і чорним. Собор – не випадковий: Мазепа жертвував на Лавру тисячі, його гріб там, у склепі. Це зв’язок гетьмана з духовним серцем України.
Елементи захисту: секрети автентичності
Банкнота на червоному папері з волокнами. Водяний знак – Мазепа ліворуч, світлий “10” на його обличчі. Захисна стрічка блищить тризубом і “10 ГРН”. Наскрізний елемент – княжа гривна часів Русі, з літерою “У”. Рельєф на портреті, мікротекст “УКРАЇНА” і “НБУ”. Під УФ – флуоресценція, райдужний друк переходить кольори. Для сліпих – дві риски ліворуч.
- Перевірте рельєф: портрет шорсткий на дотик.
- Проти світла: стрічка з мікрозображеннями.
- Під кутом: латентний “10” у гербі.
- Мікроскоп: “10” у соборі, орнаментах.
Ці деталі роблять фальшивки помітними. Навіть у 2025-му, коли банкноти йдуть на пенсію, знати їх корисно – монети теж захищені, з Мазепою на реверсі.
Цікаві факти про 10 гривень та Мазепу
- Мазепа меценатував понад 20 храмів, його дар – ікона Богородиці в Лаврі досі там.
- Перша гривня 10 грн друкувалася в Канаді – тираж мільйони, але збереглися тисячі колекційних.
- Монета 10 грн з 2020-го важить 6,4 г, діаметр 23,5 мм – зображення Мазепи повторює банкноту.
- У 1709-му Петро I наказав стирати Мазепу з картин – але його герб “Курч” лишився на десятці.
- Станом на 2025-й, 10 грн банкноти становлять лише 2,6% обігу – монети витіснили їх за зручністю.
Десятка оживає в кишені: кожен платіж нагадує про гетьмана, що мріяв про волю, собор, що стоїть тисячоліттями. Монети міцніші, але папір несе шарм історії – хай би скільки їх лишилося, вони шепочуть про незламність.
У 2025-му обміняти старі десятки можна в НБУ без обмежень – хапайте нагоду для нумізматів.
Мазепин дух на гривні – це місток від козацьчини до сьогодення, де боротьба триває.