Уявіть густий туман над Дніпром, де козацькі шаблі ще блищать від недавніх битв, а далекий Петербург уже тче павутину централізованого контролю. Саме в такому напруженому перехресті епох, коли Російська імперія розширювала свої кордони, з’явилася Перша Малоросійська колегія – орган, що став символом поступового згортання української автономії. Ця колегія не просто бюрократична структура; вона – ключовий елемент у мозаїці імперської політики, де амбіції Петра I перепліталися з опором гетьманської влади. Розглядаючи її створення, ми занурюємося в еру, коли долі народів вирішувалися указами з далеких палаців, а локальні традиції стикалися з жорсткою централізацією.
Історія Першої Малоросійської колегії починається з глибоких змін у Російській імперії на початку XVIII століття. Петро I, цей невтомний реформатор, прагнув перетворити свою державу на сучасну європейську потугу, і для цього йому потрібен був повний контроль над усіма територіями, включаючи українські землі, відомі як Гетьманщина. Після Полтавської битви 1709 року, коли сили Івана Мазепи були розгромлені, Росія посилила свій вплив на Лівобережну Україну. Гетьмани втрачали незалежність крок за кроком, а Москва – чи то Петербург – все більше втручалася в місцеві справи. Саме в цьому контексті, коли автономія Гетьманщини танула, як весняний сніг, виникла потреба в новому адміністративному інструменті.
Історичний фон: Від автономії до імперського контролю
Щоб зрозуміти, коли і чому з’явилася Перша Малоросійська колегія, варто зазирнути в хаос Північної війни та її наслідки для України. Петро I, борючись зі Швецією, покладався на козацькі сили, але зрада Мазепи в 1708 році стала для нього болючим ударом. Після перемоги під Полтавою імператор не просто покарав бунтівників; він почав систематично обмежувати права гетьманів. У 1709 році призначили Івана Скоропадського гетьманом, але з чіткими інструкціями: жодних самостійних рішень без узгодження з Москвою. Це був початок ери, де українська еліта відчувала тиск, ніби стиснута в лещатах імперської бюрократії.
До 1722 року управління українськими землями здійснювалося через Малоросійський приказ у Москві – віддалений орган, що більше нагадував канцелярію для збору податків і скарг. Але Петро I розумів: для справжнього контролю потрібна присутність на місцях. Він реформував усю адміністративну систему імперії, створюючи колегії замість старих приказів – натхненний шведськими моделями, ці органи мали бути ефективнішими, з колективним керівництвом. У випадку з Україною колегія мала стати наглядачем за гетьманом, обмежуючи його владу в судових, фінансових і військових справах. Це не було випадковим кроком; це була частина ширшої стратегії централізації, де периферійні землі перетворювалися на провінції, позбавлені колишньої свободи.
Напруга росла. Козацька старшина, звикла до певної автономії за Переяславською угодою 1654 року, скаржилася на втручання. Петро I отримував петиції, але бачив у них загрозу. Він вважав, що українці – “малороси” – потребують міцної руки, щоб уникнути бунтів. Так, у 1722 році, на тлі цих конфліктів, імператор підписав указ, що змінив хід історії Гетьманщини.
Точна дата створення: 16 травня 1722 року за старим стилем
Перша Малоросійська колегія офіційно постала 16 травня 1722 року за юліанським календарем – або 27 травня за сучасним григоріанським. Цей день став поворотним, бо указ Петра I не просто створив новий орган; він замінив Малоросійський приказ і розмістив колегію безпосередньо в Глухові, резиденції гетьманів. Уявіть: імперські чиновники оселяються в серці козацької влади, ніби вартові в чужому замку. Колегія складалася з шести російських офіцерів під керівництвом бригадира Степана Вельямінова, і її мета була чіткою – контролювати гетьмана, збирати податки та вирішувати спори.
Створення колегії не пройшло гладко. Гетьман Скоропадський, відчуваючи загрозу, намагався чинити опір, але імператорський указ був непохитним. Документ підкреслював необхідність “для кращого управління малоросійським народом”, але насправді це був інструмент для придушення автономії. Колегія мала право veto на рішення гетьмана, контролювала фінанси і навіть судила козацьку старшину. За даними історичних джерел, таких як архіви Російської імперії, цей орган проіснував до 1727 року, коли після смерті Петра I його тимчасово розпустили, але вплив залишився – автономія Гетьманщини була підірвана назавжди.
Деталі створення розкривають хитру політику Петра. Указ видано в Петербурзі, але впроваджено швидко: Вельямінов прибув до Глухова з військом, щоб забезпечити покору. Це не була мирна реформа; це був акт домінування, де імперія, ніби голодний вовк, загризала залишки незалежності. Історики відзначають, що колегія збирала величезні податки, часто перевищуючи потреби, що призводило до невдоволення селян і козаків.
Структура колегії: Хто керував і як працювала
Перша Малоросійська колегія мала чітку ієрархію, типову для петровських реформ. На чолі стояв президент – Степан Вельямінов, досвідчений військовий, оточений п’ятьма радниками, усі росіяни. Вони не були місцевими; це були імперські емісари, наділені повноваженнями від Сенату. Колегія засідала в Глухові, в будівлі, що стала символом чужинського панування – дерев’яна споруда, оточена фортечними стінами, де рішення приймалися за зачиненими дверима.
Функції були широкими: від контролю за податками до нагляду за військом. Наприклад, колегія стежила, щоб козаки не укладали самостійних угод з сусідами, і вирішувала земельні спори. Один з ключових аспектів – фінансовий контроль: усі доходи Гетьманщини проходили через колегію, яка відправляла частину до Петербурга. Це призводило до зловживань; є свідчення про корупцію, коли чиновники збагачувалися за рахунок місцевих. У порівнянні з попереднім приказом, колегія була ефективнішою, бо діяла на місці, але для українців це означало втрату самоврядування.
Робота колегії тривала п’ять років, до 1727-го, коли після смерті Петра її розпустили за наказом Катерини I. Але насіння було посіяне: гетьмани стали маріонетками, а автономія – примарою. Деталі з архівів, як-от листи Вельямінова до Сенату, показують, як колегія придушувала протести, караючи непокірних.
Значення для історії України: Наслідки та спадщина
Створення Першої Малоросійської колегії стало каталізатором для подальшого згортання української автономії. Вона не тільки обмежила гетьмана, але й інтегрувала Гетьманщину в імперську систему, ніби розчиняючи унікальну козацьку культуру в морі російської бюрократії. Після 1727 року, хоча колегію розпустили, її модель повернулася в 1734-му з Правлінням гетьманського уряду, а згодом – у Другій Малоросійській колегії. Це був ланцюг подій, що призвів до повної ліквідації гетьманства в 1764 році.
Значення колегії виходить за межі адміністрації; вона символізувала культурне пригноблення. Козацька еліта, звикла до вольностей, опинилася під постійним наглядом, що спричинило еміграцію та бунти. Історики, аналізуючи цей період, бачать у колегії інструмент русифікації: документи видавалися російською, а місцеві звичаї ігнорувалися. Наслідки відчувалися століттями – від Пугачовського повстання до сучасних дискусій про ідентичність. Ви не повірите, але деякі сучасні дослідники порівнюють це з колоніальними практиками Британії в Індії, де локальна влада поступово витіснялася.
У ширшому контексті, колегія підкреслила конфлікт між імперським центром і периферією. Петро I бачив у ній засіб стабільності, але для українців це був ланцюг, що сковував свободу. Спадщина жива: сьогодні, вивчаючи цей період, ми розуміємо корені сучасних геополітичних напруг.
Друга Малоросійська колегія: Продовження історії
Якщо Перша колегія була пробним каменем, то Друга, створена в 1764 році Катериною II, стала фінальним ударом по гетьманству. Після скасування посади гетьмана Павла Полуботка імператриця утворила цей орган під керівництвом графа Петра Рум’янцева. Розташована в Глухові, вона керувала Лівобережною Україною до 1786 року, коли була ліквідована на користь загальноімперської системи.
Структура Другої колегії була подібною: чотири росіяни та чотири українці в раді, але реальна влада належала губернатору. Вона займалася реформами, як-от скасування козацьких полків і впровадження російського адміністративного поділу. Це призвело до соціальних змін: селяни втрачали права, а шляхта інтегрувалася в імперську еліту. Порівняно з Першою, Друга була агресивнішою в русифікації, забороняючи українські школи та звичаї.
Ліквідація в 1786-му ознаменувала кінець Гетьманщини, перетворивши її на Малоросійську губернію. Деталі з історичних джерел, таких як укази Катерини II, показують, як колегія збирала статистику для реформ, часто ігноруючи місцеві потреби. Це був період, коли українська ідентичність ховалася в тіні імперії, але вогник опору не згасав.
Цікаві факти про Малоросійські колегії
- 🔍 Перша колегія збирала податки настільки ефективно, що за п’ять років надіслала до Петербурга суму, еквівалентну сучасним мільйонам доларів, – це фінансувало імперські війни, але виснажувало українські землі.
- 📜 Степан Вельямінов, президент Першої колегії, був не просто чиновником; він писав детальні звіти про “малоросів”, описуючи їх як “хитрих і непокірних”, що вплинуло на подальшу політику.
- 🏰 Будівля Другої колегії в Глухові була втрачена в XIX столітті, але її руїни досі нагадують про епоху – археологи знаходять артефакти, як-от печатки з імперськими орлами.
- 🕰️ Хоча Перша колегія проіснувала лише п’ять років, її модель надихнула подібні органи в інших регіонах імперії, від Балтії до Сибіру.
- 📚 У сучасній Україні колегії вивчаються як приклад колоніалізму; деякі історики, посилаючись на архіви, стверджують, що вони прискорили культурну асиміляцію на 50 років.
Ці факти додають барв до сухої історії, показуючи людський вимір подій. Наприклад, листи козацької старшини до колегії повні відчаю, ніби крики з минулого. Розглядаючи все це, стає зрозуміло, наскільки створення Першої Малоросійської колегії в 1722 році змінило траєкторію української історії, роблячи її частиною ширшої імперської оповіді.
| Аспект | Перша колегія (1722-1727) | Друга колегія (1764-1786) |
|---|---|---|
| Дата створення | 16(27) травня 1722 | 15 листопада 1764 |
| Керівник | Степан Вельямінов | Петро Рум’янцев |
| Склад | 6 російських офіцерів | 4 росіяни + 4 українці |
| Головні функції | Контроль гетьмана, податки | Реформи, ліквідація автономії |
| Наслідки | Обмеження автономії | Повна інтеграція в імперію |
Ця таблиця ілюструє еволюцію колегій, базуючись на даних з історичних джерел, таких як Вікіпедія та архіви Російської імперії. Вона підкреслює, як з часом контроль посилювався, перетворюючи Україну з автономної одиниці на провінцію. Дивлячись на ці порівняння, важко не відчути гіркоти втрат, але й сили опору, що проростала крізь століття.
Досліджуючи глибше, варто відзначити роль колегій у формуванні сучасної української свідомості. Вони стали уроком: коли зовнішні сили намагаються диктувати долю, народ знаходить способи зберегти ідентичність. Сьогодні, в 2025 році, з урахуванням актуальних історичних студій, ми бачимо, як ті події відлунюють у дискусіях про суверенітет. Історія створення Першої Малоросійської колегії – це не просто дата в календарі; це жива нитка, що зв’язує минуле з сьогоденням, нагадуючи про ціну свободи.